Відмінності між версіями «Завина»
(Створена сторінка: '''Зави́на, -ни, '''''ж. ''Вина, погрѣшность. МВ. Категорія:За) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Зави́на, -ни, '''''ж. ''Вина, погрѣшность. МВ. | '''Зави́на, -ни, '''''ж. ''Вина, погрѣшность. МВ. | ||
[[Категорія:За]] | [[Категорія:За]] | ||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | ===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]=== | ||
| + | '''ЗАВИНА''' або '''ВИНА́''', и, жін. | ||
| + | |||
| + | Негативний вчинок або злочин; причетність до них або до чогось неприємного, що сталося. Тихон, не мавши за собою ніякої вини, не боячись, вийшов до нього, поклонивсь... (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 140); Вона справедлива й ніколи не гримне на безвинного, хоч ніколи й не подарує вини... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 101); В косовицю вони застрягли в калабані, звісно, з вини Давида (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 105); | ||
| + | |||
| + | // Відповідальність за негативний вчинок або злочин. — Забувся, що це ти підпалював стоги? — Не забувся, але, поміркуй, хто підказав мені, коли побачив сірники? Значить, вина падає на тебе (Михайло Стельмах, I, 1962, 544); Весною ми не розгорнули як слід будування шпаківень.., і от тепер гусінь напала на комунівський садок. Чия вина? Наша вина! (Олесь Донченко, I, 1956, 64). | ||
| + | |||
| + | ♦ Брати (взяти, переймати, перейняти і т. ін.) вину на себе — заявляти про свою цілковиту відповідальність за який-небудь негативний вчинок або злонин. Одного разу обіймив [обійняв] її й поцілував, то панотець заздрів це крізь відчинене вікно. Учитель хотів лишитися, щоби перед її чоловіком узяти свою вину на себе (Лесь Мартович, Тв., 1954, 235); Впіймавшись десь на грішному ділі, старшина намагався будь-що перейняти всю вину на себе, вигородити свого командира (Олесь Гончар, III, 1959, 189); Загладжувати (загладити) вину див. загладжувати; Складати (скласти, звалювати, звалити і т. ін.) вину на кого — несправедливо звинувачувати кого-небудь у чомусь. — Бач, десь там двір злодії обікрали, — ніхто не міг на їх напасти слід, тож шандарі вину на мене склали (Іван Франко, XIII, 1954, 74); Щоб полегшити своє горе, всю вину звалив [Йонька] на хлопців: — Через вас, белебнів, у халепу вскочив (Григорій Тютюнник, Вир, 1960, 92). | ||
| + | |||
| + | ===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]=== | ||
| + | '''ЗАВИНА''' | ||
| + | Те, що спричиняє, призводить до чого-небудь; причина. Еней, на город руки знявши, Латина в зраді укорявши, Кричить: «Латин вина злих діл» (Іван Котляревський, I, 1952, 289); [Кнур:] А все ти, жінко; всьому ти виною. Все ти їй набивала у голову: у миру немає щастя, у миру немає долі (Панас Мирний, V, 1955, 84); — Не іди, сивокоса, війною проти доньки — невинна вона, тої зустрічі стали виною і літа, і юнак, і весна (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 95). | ||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 438. | ||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Завина2.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Завина3.jpg|x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | {{#ev:youtube| vWMSMUZ3T7o }} | ||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2021 року]] | ||
Поточна версія на 12:31, 13 листопада 2021
Зави́на, -ни, ж. Вина, погрѣшность. МВ.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ЗАВИНА або ВИНА́, и, жін.
Негативний вчинок або злочин; причетність до них або до чогось неприємного, що сталося. Тихон, не мавши за собою ніякої вини, не боячись, вийшов до нього, поклонивсь... (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 140); Вона справедлива й ніколи не гримне на безвинного, хоч ніколи й не подарує вини... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 101); В косовицю вони застрягли в калабані, звісно, з вини Давида (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 105);
// Відповідальність за негативний вчинок або злочин. — Забувся, що це ти підпалював стоги? — Не забувся, але, поміркуй, хто підказав мені, коли побачив сірники? Значить, вина падає на тебе (Михайло Стельмах, I, 1962, 544); Весною ми не розгорнули як слід будування шпаківень.., і от тепер гусінь напала на комунівський садок. Чия вина? Наша вина! (Олесь Донченко, I, 1956, 64).
♦ Брати (взяти, переймати, перейняти і т. ін.) вину на себе — заявляти про свою цілковиту відповідальність за який-небудь негативний вчинок або злонин. Одного разу обіймив [обійняв] її й поцілував, то панотець заздрів це крізь відчинене вікно. Учитель хотів лишитися, щоби перед її чоловіком узяти свою вину на себе (Лесь Мартович, Тв., 1954, 235); Впіймавшись десь на грішному ділі, старшина намагався будь-що перейняти всю вину на себе, вигородити свого командира (Олесь Гончар, III, 1959, 189); Загладжувати (загладити) вину див. загладжувати; Складати (скласти, звалювати, звалити і т. ін.) вину на кого — несправедливо звинувачувати кого-небудь у чомусь. — Бач, десь там двір злодії обікрали, — ніхто не міг на їх напасти слід, тож шандарі вину на мене склали (Іван Франко, XIII, 1954, 74); Щоб полегшити своє горе, всю вину звалив [Йонька] на хлопців: — Через вас, белебнів, у халепу вскочив (Григорій Тютюнник, Вир, 1960, 92).
УКРЛІТ.ORG_Cловник
ЗАВИНА Те, що спричиняє, призводить до чого-небудь; причина. Еней, на город руки знявши, Латина в зраді укорявши, Кричить: «Латин вина злих діл» (Іван Котляревський, I, 1952, 289); [Кнур:] А все ти, жінко; всьому ти виною. Все ти їй набивала у голову: у миру немає щастя, у миру немає долі (Панас Мирний, V, 1955, 84); — Не іди, сивокоса, війною проти доньки — невинна вона, тої зустрічі стали виною і літа, і юнак, і весна (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 95). Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 438.
Ілюстрації
|
|
