Відмінності між версіями «Здурити»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
| (не показано одну проміжну версію цього учасника) | |||
| Рядок 12: | Рядок 12: | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width: | + | |style="width:25%; padding-top:1em;"| [[Зображення:здуріти1.jpeg|x140px]] |
| − | |style="width: | + | |style="width:25%; padding-top:1em;"| [[Зображення:здурити3.jpg|x140px]] |
| − | + | ||
| − | |style="width: | + | |style="width:25%; padding-top:1em;"| [[Зображення:здуріти2.jpeg|x140px]] |
|} | |} | ||
Поточна версія на 22:42, 12 листопада 2021
Здури́ти, -рю, -риш, гл. Обманути. Одурить когось/щось. З ума зійти . Виведь єї в чисте поле — скажуть, що здуріла. Ном. № 3104.
Зміст
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ЗДУРИ́ТИ, здурю, здуриш, док., перех., діал. Обдурити. Гриць довгий час думав над тим, чи буває не здурив його сей хлопець (Іван Франко, II, 1950, 58). Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 552.
Ілюстрації
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Академічний тлумачний словник (1970—1980) -http://sum.in.ua/s/zduryty
