Відмінності між версіями «Фукнути»
| Рядок 19: | Рядок 19: | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Фукнути1.jpg| | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Фукнути1.jpg|x160px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Фукнути2.jpg| | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Фукнути2.jpg|x160px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Швиргонути3.jpg| | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Швиргонути3.jpg|x160px]] |
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Фукнути3.png|x240px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Фукнути3.png|x240px]] | ||
|} | |} | ||
Версія за 16:41, 11 листопада 2021
Зміст
Словник Грінченка
Фукнути, -ну, -неш, гл. 1) Дунуть (ртомъ). Шейк. 2) Крикнуть на кого. 3) — ким, чим. Бросить кого, что. Як ним фукне у провалу велику! Драг. 370.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ФУ́КНУТИ, ну, неш, док., діал. Однокр. до фукати
1, 2..Скочив до корови й загавкав. Краса корова.. фукнула та й справила роги просто на собаку (Лесь Мартович, Тв., 1954, 248);
— Давай сюди сідло! Кінь фукнув, і з сідла вся іржа пропала, а появилося дорогоцінне каміння (Три золоті слова, 1968, 168);
Перед ним [слідчим], закованим в броню мундира, цей юнак здавався жалюгідним створінням, на яке тільки фукни — і йому вже капут (Петро Колесник, Терен.., 1959, 259).
Словник Горох
Відмінювання/Словозміна слова Фукнути
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Cпоріднені слова зі словника Бориса Грінченка
Фукати, -каю, -єш, гл. 1) Дуть (ртомъ). Шейк. 2) Браниться, кричать. Брат на брата та ворогує, сестра на сестру чари готує.... дочка до ненька сміло фукає. Чуб. ІІІ. 417, 418. — на ко́го. Бранить кого, кричать на кого. Іде наймит із пан щини, на воли фукає. Гол. І. 220.
