Відмінності між версіями «Тхнути»
Рядок 4: | Рядок 4: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
Тлумачення слова у сучасних словниках | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
+ | |||
+ | 1. Дихати, дихнути; повівати, повіяти. Здавалось їй, що тільки вона тхне на свого чоловіка, то.. змиє.. смуток із його серця (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 158); — От і вокзал! Там вона [Маруся], певно, мене жде! — подумав Ломицький, і на його притомлені нерви неначе тхнув свіжий, холодненький вітерець (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 74); | ||
+ | // чим, безос. Йон зупинивсь. На нього тхнуло теплом з піддашшя (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 241); — Де ти, браток, служив? — Я не служив... Я зроду так, — відповів сліпий, і на Павла тхнуло міцним самогонним перегаром (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 59). | ||
+ | |||
+ | 2. тільки 3 ос., недок., перев. чим, розм. Мати якийсь запах, сильно, різко пахнути чим-небудь, здебільшого неприємно. — А куди ви поїдете? — Та, мабуть, трохи покатаємось, — відповів червоноармієць, що тхнув ліками (Петро Панч, Гарні хлопці, 1959, 85); Тхне бузок чудово, Туга ллється в слово (Максим Рильський, Зим. записи, 1964, 86); * Образно. — Треба так організувати працю в колгоспі, — каже Дубковецький, — щоб наш хліб не тхнув потом... (Василь Минко, Повна чаша, 1950, 59); | ||
+ | // безос. Скрізь тхне вином, куди не повернись (Нечуй-Левицький, III, 1956, 256); В хаті тхне фарбою та клеєм, аж дихати важко (Леся Українка, III, 1952, 491); Від одежі [Порфирія] тхнуло кислятиною й димом (Михайло Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 160). | ||
+ | |||
+ | 3. недок., чим, перен. Мати якусь дуже помітну властивість, ознаку і т. ін. — Ваші погляди, Степане Гавриловичу, дуже цікаві. Тільки — чи не тхнуть вони давниною? (Михайло Чабанівський, Тече вода.., 1961, 82); | ||
+ | // безос. Від нього за цілу верству тхне козарлюгою, байдебурою степовим... (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 300); Може, мало порядку було на зборах осередку, проводив замолоду, але й казенщиною — аби ви знали — там і не тхнуло (Семен Журахович, Опов., 1956, 74). | ||
+ | |||
+ | Словник української мови: в 11 томах. | ||
+ | Том - 10. 1979 рік. | ||
+ | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" |
Версія за 14:59, 11 листопада 2021
Тхнути, тхну, -неш, гл. 1) Дышать, дохнуть, пахнуть. Його лице біле.... тхнуло щастям. Левиц. І. 186. Бог тхне своїм духом, то й не буде його. НВолын. у. Тхнути мені не дає: роби та й роби, та й роби. МВ. І. 28. Тхнуло свіже повітря. Левиц. Пов. 213. 2) Издавать запахъ, вонять, гнить, портиться. Тхне пашня. НВолын. у. Тхне мулом вода. НВолын. у. Вода тхне гнилим. Сквир. у. Як купити багато яловичини, а літо, то буде тхнути. Черк.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
1. Дихати, дихнути; повівати, повіяти. Здавалось їй, що тільки вона тхне на свого чоловіка, то.. змиє.. смуток із його серця (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 158); — От і вокзал! Там вона [Маруся], певно, мене жде! — подумав Ломицький, і на його притомлені нерви неначе тхнув свіжий, холодненький вітерець (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 74); // чим, безос. Йон зупинивсь. На нього тхнуло теплом з піддашшя (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 241); — Де ти, браток, служив? — Я не служив... Я зроду так, — відповів сліпий, і на Павла тхнуло міцним самогонним перегаром (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 59).
2. тільки 3 ос., недок., перев. чим, розм. Мати якийсь запах, сильно, різко пахнути чим-небудь, здебільшого неприємно. — А куди ви поїдете? — Та, мабуть, трохи покатаємось, — відповів червоноармієць, що тхнув ліками (Петро Панч, Гарні хлопці, 1959, 85); Тхне бузок чудово, Туга ллється в слово (Максим Рильський, Зим. записи, 1964, 86); * Образно. — Треба так організувати працю в колгоспі, — каже Дубковецький, — щоб наш хліб не тхнув потом... (Василь Минко, Повна чаша, 1950, 59); // безос. Скрізь тхне вином, куди не повернись (Нечуй-Левицький, III, 1956, 256); В хаті тхне фарбою та клеєм, аж дихати важко (Леся Українка, III, 1952, 491); Від одежі [Порфирія] тхнуло кислятиною й димом (Михайло Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 160).
3. недок., чим, перен. Мати якусь дуже помітну властивість, ознаку і т. ін. — Ваші погляди, Степане Гавриловичу, дуже цікаві. Тільки — чи не тхнуть вони давниною? (Михайло Чабанівський, Тече вода.., 1961, 82); // безос. Від нього за цілу верству тхне козарлюгою, байдебурою степовим... (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 300); Може, мало порядку було на зборах осередку, проводив замолоду, але й казенщиною — аби ви знали — там і не тхнуло (Семен Журахович, Опов., 1956, 74).
Словник української мови: в 11 томах. Том - 10. 1979 рік.
Ілюстрації
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |