Відмінності між версіями «Остача»
(Створена сторінка: '''Оста́ча, -чі, '''''ж. ''Остатокъ. ''У попа здачі, як у шевця остачі. ''Чуб. І. 280. Категорія:Ос) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Оста́ча, -чі, '''''ж. ''Остатокъ. ''У попа здачі, як у шевця остачі. ''Чуб. І. 280. | '''Оста́ча, -чі, '''''ж. ''Остатокъ. ''У попа здачі, як у шевця остачі. ''Чуб. І. 280. | ||
[[Категорія:Ос]] | [[Категорія:Ос]] | ||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | ===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]=== | ||
| + | '''ОСТА́ЧА, і''', жін. | ||
| + | |||
| + | 1. Залишок від чого-небудь; лишок. ''— Не враждуй на мене, молодичко, — казала вона, доручаючи Прісьці остачу зароблених грошей — три карбованці'' (Любов Яновська, I, 1959, 276); ''Всіх яблук не розпродали і остачу довелось везти додому'' (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 219); | ||
| + | |||
| + | * рідко. Частина, відрізок, що залишаються до кінця чого-небудь; решта. ''Зажурилася, тяжко замислилася [Горпина], як його хоч остачу віку свого без гріха прожити'' (Любов Яновська, I, 1959, 332); | ||
| + | * рідко. Те, що залишилося від чогось минулого; пережиток. ''— Невже це в вас остача якихось бабських забобонів?'' (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 344). | ||
| + | |||
| + | ♦ '''Без остачі''' — те саме, що Без останку (див. останки).'' Темні очі [дівчини] вбирають в себе людину без остачі'' (Юрій Яновський, II, 1954, 205). | ||
| + | |||
| + | 2. мат. Величина, одержувана при відніманні від діленого добутку дільника на частку. ''Вже кінчає [Галя] писати, коли.. Неля Чернявська шепоче: — Галю, покажи, а то в мене ділення без остачі не виходить!'' (Оксана Іваненко, Таємниця, 1959, 23); ''— Двісті двадцять два, два в остачі! — урочисто оголошує Ксеня'' (Михайло Стельмах, I, 1962, 381); | ||
| + | |||
| + | * Те саме, що різниця. Число, яке дістаємо після віднімання, називається різницею.'' Різниця інакше називається остачею ''(Кисельов, Арифметика, 1956, 18). | ||
| + | |||
| + | ===[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/49934-prjamec.html Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка]=== | ||
| + | '''Оста́ча, -чі, '''''ж. ''Остатокъ. ''У попа здачі, як у шевця остачі. ''Чуб. І. 280. | ||
| + | ===[http://ukrainian_explanatory.academic.ru Словари и энциклопедии на Академике]=== | ||
| + | '''Остача''' | ||
| + | '''-і''', ж. | ||
| + | |||
| + | 1) Залишок від чого-небудь; лишок. | ||
| + | |||
| + | * рідко. Частина, відрізок, що залишається до кінця чого-небудь; решта. | ||
| + | * рідко. Те, що залишилося від чогось минулого; пережиток. | ||
| + | |||
| + | 2) мат. Величина, одержувана внаслідок віднімання від діленого добутку дільника на частку. | ||
| + | |||
| + | * Те саме, що різниця. | ||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: остача.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: остача1.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: остача2.png|x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | {{#ev:youtube| UktXojpXC2o}} | ||
| + | ==Див. також== | ||
| + | ===Cпоріднені слова зі словника Бориса Грінченка=== | ||
| + | ===[http://wiki.kubg.edu.ua/%D0%97%D0%B0%D0%BB%D0%B8%D1%88%D0%BE%D0%BA Залишок]=== | ||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2021 року]] | ||
Поточна версія на 17:45, 10 листопада 2021
Оста́ча, -чі, ж. Остатокъ. У попа здачі, як у шевця остачі. Чуб. І. 280.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ОСТА́ЧА, і, жін.
1. Залишок від чого-небудь; лишок. — Не враждуй на мене, молодичко, — казала вона, доручаючи Прісьці остачу зароблених грошей — три карбованці (Любов Яновська, I, 1959, 276); Всіх яблук не розпродали і остачу довелось везти додому (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 219);
- рідко. Частина, відрізок, що залишаються до кінця чого-небудь; решта. Зажурилася, тяжко замислилася [Горпина], як його хоч остачу віку свого без гріха прожити (Любов Яновська, I, 1959, 332);
- рідко. Те, що залишилося від чогось минулого; пережиток. — Невже це в вас остача якихось бабських забобонів? (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 344).
♦ Без остачі — те саме, що Без останку (див. останки). Темні очі [дівчини] вбирають в себе людину без остачі (Юрій Яновський, II, 1954, 205).
2. мат. Величина, одержувана при відніманні від діленого добутку дільника на частку. Вже кінчає [Галя] писати, коли.. Неля Чернявська шепоче: — Галю, покажи, а то в мене ділення без остачі не виходить! (Оксана Іваненко, Таємниця, 1959, 23); — Двісті двадцять два, два в остачі! — урочисто оголошує Ксеня (Михайло Стельмах, I, 1962, 381);
- Те саме, що різниця. Число, яке дістаємо після віднімання, називається різницею. Різниця інакше називається остачею (Кисельов, Арифметика, 1956, 18).
Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка
Оста́ча, -чі, ж. Остатокъ. У попа здачі, як у шевця остачі. Чуб. І. 280.
Словари и энциклопедии на Академике
Остача -і, ж.
1) Залишок від чого-небудь; лишок.
- рідко. Частина, відрізок, що залишається до кінця чого-небудь; решта.
- рідко. Те, що залишилося від чогось минулого; пережиток.
2) мат. Величина, одержувана внаслідок віднімання від діленого добутку дільника на частку.
- Те саме, що різниця.
Ілюстрації
|
|
|
