Відмінності між версіями «Злиденник»
| Рядок 12: | Рядок 12: | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:1.png|x140px]] |
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
Версія за 19:22, 9 листопада 2021
Злиде́нник, -ка, м. = Злидарь. Ото злиденник! Ном. № 2880. Г. Барв. 455, 357. Шкода про се казати, щоб із злиденником та безземельником дочку мені звінчати. К. МБ. X. 4.
Зміст
Сучасні словники
1. злиденник — злиде́нник іменник чоловічого роду, істота діал.(Орфографічний словник української мови) 2. злиденник — -а, ч., діал. Злидар. (Великий тлумачний словник сучасної мови) 3. злиденник — див. бідний(Словник синонімів Вусика) 4. ЗЛИДЕ́ННИК, а, ч., діал. Злидар. Василина швидко починає зачісуватись, умивається над цебром і сама не знає, що зготувати на снідання. Як уже в’їлися в самі печінки оці злиденників вжитки (Стельмах, І, 1962, 588). (Словник української мови в 11 томах) 5. злиденник — Злиде́нник, -ка; -нники, -ків (Правописний словник Голоскевича (1929 р.))
Ілюстрації
|
|
|
|
