Відмінності між версіями «Хряп!»

Поточна версія на 15:25, 9 листопада 2021

Хряп! меж. Бацъ, трахъ, шлепъ. Хряп дідуся по щоці. Кв. (О. 1861. У. 22).

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

Вигук, розмовне. Уживається як присудок за знач. хряпати, хряпнути.

— Брешеш, сякий-такий сину! — та хряп по вікну, а воно брязь! і до одної шибки так і розлетілось (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 291);

— Кавун — то наш піт і наша праця, а він вибере.. якнайбільшого, хряп об коліно, середину виїсть, а решту в бур'ян (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 35);

— Бережися ж там, дочко! — Пхі, — така весела була, — прощайте! — хряп дверима (Андрій Головко, II, 1957, 26).

Горох

Хряп - вигук на позначення різкого звуку від удару; звуконаслідувальне утворення, паралельне до хрьоп; можливо також, що це результат контамінації вигуків хрясь та ляп; пов’язувалося з хруп, хру́пати (Горяев Доп. I 54); р. [хряп], [хря́пать] «бити, ламати»;