Відмінності між версіями «Маляриха»
| Рядок 14: | Рядок 14: | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Маляриха.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Маляриха 2.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Маляриха 3.jpg|x140px]] |
| − | + | ||
|} | |} | ||
Версія за 20:07, 8 листопада 2021
Маляриха-жінка,що займається фарбуванням будівель
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках МА́ЛЯ́Р, маляра, чол.
1. Той, хто займається малярством (у 1 знач.); художник. Ой там, на горі Малювали малярі; Малювали, рисували Чорні брови мої (Павло Чубинський, V, 1874, 15); Прийшла я на ярмарок, аж там маляр продає образи (Нечуй-Левицький, III, 1956, 284); Колись Шевченко, як маляр, мріяв був подати у своїх картинах «Живописну Україну» (Павло Тичина, III, 1957, 76); * Образно. Темніє небо, смутно тьмариться сад, що осінні малярі його золотили та малювали (Степан Васильченко, II, 1959, 114).
2. Робітник, що займається фарбуванням будов, стін приміщень і т. ін. Хазяїн Тарасів, маляр Ширяєв, посилав його красити на будинках покрівлю, стелі, підлоги та інше (Панас Мирний, V, 1955, 310); В тім домі жив маляр, що малював покої, паркани та садові лавки (Іван Франко, IV, 1950, 92); В кутку [кімнати] малярські козли з відром і квачем, поряд на стільці робоча спецівка маляра (Іван Кочерга, II, 1956, 537); // Ремісник, що малює вивіски. На базарному майдані горить самотній ліхтарик. Тьмяне світло його падає на бляшану вивіску, написану місцевим маляром (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 83).
Ілюстрації
|
|
|
