Відмінності між версіями «Звіриний»
(Створена сторінка: '''Звіриний, -а, -е. '''Звѣриный. ''Не наділив його умом звіриним. ''К. Іов. 89. Категорія:Зв) |
|||
| (не показано 6 проміжних версій цього учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | '''Звіриний, -а, -е. ''' | + | '''Звіриний, -а, -е. '''прикм. до звір. Частіше вживається у значення "звіринний стиль мистецтва" |
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | ===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]=== | ||
| + | ЗВІРИНИЙ, а, е. | ||
| + | 1. Прикм. до звір 1. Напружений слух ловив, здавалося, якесь незвичайне сопіння і м'яку ходу звіриних лап (Олесь Донченко, II, 1956, 41); Ніби нікого немає і всередині зимівлі. Ні, є або в усякому разі хтось був: ось звірині шкіри на стіні, ось мисливське знаряддя (Олександр Довженко, I, 1958, 104); Він же [ворог], уникаючи бою і поспішно відступаючи, ще більше притягував і дратував, як дратують мисливця свіжі звірині сліди (Олесь Гончар, III, 1959, 75); Над ворогом літаючи було я любувавсь, як б'ють артилеристи, звірине розриваючи кубло (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 154); | ||
| + | // Власт. звірові (див. звір 11). І від цього погляду, якогось ненаситного й звіриного, Тасі ставало моторошно (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 146). | ||
| + | ▲ Звіриний стиль (орнамент) — умовна назва стилю чи орнаменту, для якого характерним є зображення тварин. | ||
| + | |||
| + | 2. перен. Жорстокий, лютий. Темпи економічного розвитку Радянської країни викликають захоплення у наших друзів.. і звірину злобу й страх у наших ворогів (Комуніст України, 11, 1962, 3); | ||
| + | // Надмірний, дуже великий. Кращі твори Ф. Потушняка.. сповнені гнівного осуду звіриної жадоби збагачення (Радянське літературознавство, 11, 1965, 16). | ||
| + | |||
| + | ===[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/49934-prjamec.html Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка]=== | ||
| + | Звіри́ний, -а, -е. Не наділив його умом звіриним. К. Іов. 89. | ||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Звіриний1.jpg |x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Звіриний2.jpg |x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | ==Медіа== | ||
| + | {{#ev:youtube| Pan59LjR1u4}} | ||
| + | |||
[[Категорія:Зв]] | [[Категорія:Зв]] | ||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2021 року]] | ||
Поточна версія на 19:35, 7 листопада 2021
Звіриний, -а, -е. прикм. до звір. Частіше вживається у значення "звіринний стиль мистецтва"
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ЗВІРИНИЙ, а, е. 1. Прикм. до звір 1. Напружений слух ловив, здавалося, якесь незвичайне сопіння і м'яку ходу звіриних лап (Олесь Донченко, II, 1956, 41); Ніби нікого немає і всередині зимівлі. Ні, є або в усякому разі хтось був: ось звірині шкіри на стіні, ось мисливське знаряддя (Олександр Довженко, I, 1958, 104); Він же [ворог], уникаючи бою і поспішно відступаючи, ще більше притягував і дратував, як дратують мисливця свіжі звірині сліди (Олесь Гончар, III, 1959, 75); Над ворогом літаючи було я любувавсь, як б'ють артилеристи, звірине розриваючи кубло (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 154); // Власт. звірові (див. звір 11). І від цього погляду, якогось ненаситного й звіриного, Тасі ставало моторошно (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 146). ▲ Звіриний стиль (орнамент) — умовна назва стилю чи орнаменту, для якого характерним є зображення тварин.
2. перен. Жорстокий, лютий. Темпи економічного розвитку Радянської країни викликають захоплення у наших друзів.. і звірину злобу й страх у наших ворогів (Комуніст України, 11, 1962, 3); // Надмірний, дуже великий. Кращі твори Ф. Потушняка.. сповнені гнівного осуду звіриної жадоби збагачення (Радянське літературознавство, 11, 1965, 16).
Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка
Звіри́ний, -а, -е. Не наділив його умом звіриним. К. Іов. 89.
Ілюстрації
|
|
