Відмінності між версіями «Ударити»
(Створена сторінка: '''Ударити, -ся. '''См. '''Ударяти, -ся. ''' Категорія:Уд) |
|||
(не показані 4 проміжні версії цього учасника) | |||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
− | '''Ударити, | + | '''Ударити, ся. '''См. '''Ударяти, ся. ''' |
[[Категорія:Уд]] | [[Категорія:Уд]] | ||
+ | ==Сучасні словники== | ||
+ | ===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]=== | ||
+ | '''УДА́РИТИ''' = Ударяти. | ||
+ | |||
+ | |||
+ | '''УДАРЯ́ТИ (ВДАРЯ́ТИ)''', яю, яєш, ''недок.'', '''УДА́РИТИ (ВДА́РИТИ)''', рю, риш, ''док.'' | ||
+ | |||
+ | 1. '''''перех. і неперех., по чому, у що, об що.''''' Чинити удар, удари; бити. ''— Ні! Не діжде..! — сердилась старенька пані, ударяючи кулаком об кулак (Панас Мирний, I, 1949, 373); Могутнім хвостом ударяв [кит] пароплав по боках і ховався в воду, пірнав під пароплав і підносив його на своїй спині (Микола Трублаїні, I, 1955, 186)''. | ||
+ | |||
+ | — '''''у сполуч. із сл. по плечі.''''' Плескати по плечах, виражаючи доброзичливе ставлення до когось. ''— Та ще ти й не бачив, москалю, наших славних діл! — одказує Лушня, ударяючи пушкаря по плечі рукою й опускаючись коло його на лаву (Панас Мирний, II, 1954, 228)''. | ||
+ | |||
+ | — Спричиняти удари, поштовхи внаслідок зіткнення з чим-небудь (перев. про вітер, хвилі і т. ін.). ''Сильний прибій ударяв у берег (Микола Трублаїні, Вовки.., 1936, 17)''. | ||
+ | |||
+ | '''Ударити в долоні''' — голосно плескати в долоні, аплодувати. ''Потім конферансьє повідомив про черговий виступ, і всі моряки, що сиділи в залі, вдарили в долоні (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 63)''. | ||
+ | |||
+ | '''Ударити [себе] в (об) груди [руками, кулаком]''' — бити себе руками в груди, запевняючи кого-небудь у чомусь або виражаючи каяття, розпач і т. ін. ''Як ударить Василь, вислухавши все, руками об груди, як припаде на стіл, як заплаче (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 64)''. | ||
+ | |||
+ | '''Не вдарити обличчям у грязь (болото)''' — те саме, що '''Не вдарити лицем у грязь (болото)'''. ''Природний артист, дотепний співрозмовник, до того ж ще й бандурист і непоганий співак, він мобілізував усі свої мистецькі здібності, щоб не вдарити обличчям у грязь перед високими панами (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 409).'' | ||
+ | |||
+ | 2. '''''перех. і неперех.''''' Влучати, вражаючи (про кулю, снаряд, блискавку і т. ін.). ''Євгешка згадав, що блискавиця найчастіше ударяє в рухливі речі (Олесь Донченко, VI, 1957, 82); Тут його вдарила куля (Юрій Яновський, I, 1954, 65)''. | ||
+ | |||
+ | — '''''безос.''''' ''Другим упав Шередега, його вдарило в шию (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 535)''. | ||
+ | |||
+ | '''Грім би мене вдарив'''; '''Хай мене грім [серед чистого поля] вдарить''' — уживається як запевнення в правдивості своїх слів, щирості намірів. ''Хай мене грім серед чистого поля вдарить, як я тобі зла зичу… (Микола Зарудний, На білому світі, 1967, 242)''. | ||
+ | |||
+ | 3. '''''перев. док., перех. і неперех., по кому/чому, на кого/що, а також без додатка.''''' Раптово атакувати ворога. ''Одна в його думка — ударити на Іванців табір (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 170); Гей, нумо, до зброї!.. Вдаримо на татар і турків (Пісні та романси українських поетів.., II, 1956, 179)''. | ||
+ | |||
+ | — '''''по кому/чому, перен.''''' Почати енергійно боротися з чимось негативним. ''Перед тим, як вдарять по контрреволюції, пройдімось безлюдними вулицями Києва, прислухаймось до перешіптувань, зазирнімо в оселі багатих і бідних (Олександр Довженко, I, 1958, 52)''. | ||
+ | |||
+ | 4. '''''перев. док., перех. і неперех., розм.''''' Швидко, енергійно розпочати якусь дію або зробити, виконати і т. ін. що-небудь. ''Підем з Галею до клубу, вдарять нам музики. Подарую їй на свято нові черевики (Любов Забашта, Квіт.., 1960, 128)''. | ||
+ | |||
+ | — '''''перев. док., також у сполуч. із сл. гопак, тропак, метелиця і т. ін., розм.''''' ''— А нуте, діти, отакої! — І старий піднявся, Як ударить, як ушкварить, Аж у боки взявся (Тарас Шевченко, II, 1963, 330); Біля столу Максим хвацько вдарив навприсядки, танець затягнув його під самий стіл і там обірвався (Михайло Стельмах, I, 1962, 213)''. | ||
+ | |||
+ | — '''''фам.''''' Швидко піти, побігти. ''Маючи все-таки деякий життєвий досвід, я, побачивши ленінградку із шлангом в руках, зразу вдарив швиденько на той бік вулиці (Остап Вишня, I, 1956, 305)''. | ||
+ | |||
+ | '''Ударити на ґвалт (на сполох)''' — подати сигнал тривоги, сповістити про небезпеку ударами в дзвін, по металевих предметах тощо. ''Пожежа була недалечко од Романової оселі. Вдарили в дзвін на ґвалт (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 415); Коли ж добіг до церковної огорожі, драгуни вже з кількох боків оточували село. Парубок щосили ударив на ґвалт (Михайло Стельмах, I, 1962, 641)''. | ||
+ | |||
+ | 5. '''''неперех.''''' Звучати різко, сильно; лунати, розноситися. ''От вдаряє акорд. Папа заграв! Як зразу стає спокійно і затишно (Юрій Смолич, II, 1958, 13); Коли сонце стало високо, вдарив із дзвіниці дзвін; хитнув повітря і ножем пройшов в серце (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 178)''. | ||
+ | |||
+ | 6. '''''неперех.''''' З силою вириватися назовні (про рідину, повітря і т. ін.); бити сильним струменем. ''Напередодні з нової свердловини вдарив фонтан (Олесь Донченко, II, 1956, 71); Старе джерело вдарило з-під землі раптово і несподівано, але так, що тепер зупинити його вже не могла ніяка сила (Василь Кучер, Черв. вогонь, 1959, 37)''. | ||
+ | |||
+ | '''Ударило (вдарило) в сон кого''' — комусь захотілося спати. ''Одного разу ліг після обіду відпочити.., взяв собі газету (рискнув!) і розгорнув... Як ударило ж мене в сон! (Остап Вишня, I, 1956, 83)''. | ||
+ | |||
+ | 7. '''''у що, об що, неперех.''''' Те саме, що ударятися (у першому знач.). ''Лопасті [корабля] люто вдаряли об воду, і білясті вали крутилися в зеленій глибині (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 288); Пхнув щосили прогонич. Залізний болт з брязком ударив у віконницю, аж луна пішла попід високу стелю (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 173)''. | ||
+ | |||
+ | 8. '''''неперех., заст., рідко.''''' Робити наголос на якомусь складі. ''Народ говорить доволі чистою галицькою вимовою.. Акцентують слова трохи по-польському, вдаряючи на передостанній склад (Нечуй-Левицький, II, 1956, 409)''. | ||
+ | |||
+ | ===[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/49934-prjamec.html Словник української мови за редакцією Б. Д. Грінченка]=== | ||
+ | '''УДА́РИТИ''', ся. Cм. ударяти, ся. | ||
+ | |||
+ | |||
+ | '''УДАРЯ́ТИ''', ряю, єш; сов. в. ударити, рю, риш, ''гл.'' | ||
+ | |||
+ | 1. Употребляется лишь сов. в.: ударить, несов. въ очень рѣдкихъ случаяхъ. ''Ударив кулаком у стіну. (Рудч. Ск. І. 104); Та вирвала травиченьку, та вдарила по личеньку. (Н. п.); Ударив києм. Куля вдарила''. | ||
+ | |||
+ | 2. '''— на кого.''' Нападать, напасть. ''Наступить військо проти мене.... ударить на мене війною. (К. Псал. 60)''. | ||
+ | |||
+ | 3. Только сов. в. '''— ногами, — гопака.''' Пуститься въ танецъ. ''Вельможна громада не втерпіла, ударила старими ногами. (Шевч. 126); Посадила вража бада на трьох яйцях гусака, сама вийшла на вулицю та вдарила гопака. (Н. п.)''. | ||
+ | |||
+ | 4. '''— у дзвін.''' Зазвонить. ''Гей вдарили сумно-нагло у голосний дзвін. (Рудч. Чп. 162); Ударили в дзвони. (Шевч. 161)''. '''— в тимпани.''' Заиграть на тимпанахъ. ''Ударте в тимпани, у гуслі дзвоніте. (К. Псал. 189)''. '''— у струни.''' Ударить по струнамъ. ''Ой ударю ж зразу у струни живії. (К. Досв.)''. | ||
+ | |||
+ | 5. '''— з гармати.''' Выстрѣлить изъ пушки. ''Вдарили з гармати. (Шевч. 234)''. Также и объ иномъ огнестрѣльномъ оружіи. Ударив з рушниці, з пістоля; вдарила гармата. ''Выстрѣлила пушка, дала выстрѣлъ. Ой над річкою Самарою вдарили гармати. (Рудч. Чп. 104)''. | ||
+ | |||
+ | 6. Вдаряти в багатство. Жить богато. ''У багатство не вдаряє, а чим має, тим витає. (Ном. № 11930)''. | ||
+ | |||
+ | 7. Вдаряти на що. Обращать вниманіе на что. ''Москаль на сльози не вдаря. (Ном. № 1837)''. | ||
+ | ===[https://ukrainian_lemko.academic.ru Словник лемківської говірки]=== | ||
+ | '''УДА́РИТИ''', дарю, риш, Пр. Ударити, зробити удар. | ||
+ | ==Ілюстрації== | ||
+ | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center" | ||
+ | |- valign="top" | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Ударити1.jpg|x140px]] | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Ударити2.png|x140px]] | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Ударити3.jpg|x140px]] | ||
+ | |} | ||
+ | |||
+ | ==Медіа== | ||
+ | {{#ev:youtube| 7wx_bl9MF2Q}} | ||
+ | |||
+ | ==Див. також== | ||
+ | ===Cпоріднені слова зі словника Бориса Грінченка=== | ||
+ | ====[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/60345-udarjaty.html#show_point Ударяти]==== | ||
+ | ====[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/60346-udarjatysja.html#show_point Ударятися]==== | ||
+ | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]] | ||
+ | [[Категорія:Слова 2021 року]] |
Поточна версія на 23:40, 5 листопада 2021
Ударити, ся. См. Ударяти, ся.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
УДА́РИТИ = Ударяти.
УДАРЯ́ТИ (ВДАРЯ́ТИ), яю, яєш, недок., УДА́РИТИ (ВДА́РИТИ), рю, риш, док.
1. перех. і неперех., по чому, у що, об що. Чинити удар, удари; бити. — Ні! Не діжде..! — сердилась старенька пані, ударяючи кулаком об кулак (Панас Мирний, I, 1949, 373); Могутнім хвостом ударяв [кит] пароплав по боках і ховався в воду, пірнав під пароплав і підносив його на своїй спині (Микола Трублаїні, I, 1955, 186).
— у сполуч. із сл. по плечі. Плескати по плечах, виражаючи доброзичливе ставлення до когось. — Та ще ти й не бачив, москалю, наших славних діл! — одказує Лушня, ударяючи пушкаря по плечі рукою й опускаючись коло його на лаву (Панас Мирний, II, 1954, 228).
— Спричиняти удари, поштовхи внаслідок зіткнення з чим-небудь (перев. про вітер, хвилі і т. ін.). Сильний прибій ударяв у берег (Микола Трублаїні, Вовки.., 1936, 17).
Ударити в долоні — голосно плескати в долоні, аплодувати. Потім конферансьє повідомив про черговий виступ, і всі моряки, що сиділи в залі, вдарили в долоні (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 63).
Ударити [себе] в (об) груди [руками, кулаком] — бити себе руками в груди, запевняючи кого-небудь у чомусь або виражаючи каяття, розпач і т. ін. Як ударить Василь, вислухавши все, руками об груди, як припаде на стіл, як заплаче (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 64).
Не вдарити обличчям у грязь (болото) — те саме, що Не вдарити лицем у грязь (болото). Природний артист, дотепний співрозмовник, до того ж ще й бандурист і непоганий співак, він мобілізував усі свої мистецькі здібності, щоб не вдарити обличчям у грязь перед високими панами (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 409).
2. перех. і неперех. Влучати, вражаючи (про кулю, снаряд, блискавку і т. ін.). Євгешка згадав, що блискавиця найчастіше ударяє в рухливі речі (Олесь Донченко, VI, 1957, 82); Тут його вдарила куля (Юрій Яновський, I, 1954, 65).
— безос. Другим упав Шередега, його вдарило в шию (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 535).
Грім би мене вдарив; Хай мене грім [серед чистого поля] вдарить — уживається як запевнення в правдивості своїх слів, щирості намірів. Хай мене грім серед чистого поля вдарить, як я тобі зла зичу… (Микола Зарудний, На білому світі, 1967, 242).
3. перев. док., перех. і неперех., по кому/чому, на кого/що, а також без додатка. Раптово атакувати ворога. Одна в його думка — ударити на Іванців табір (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 170); Гей, нумо, до зброї!.. Вдаримо на татар і турків (Пісні та романси українських поетів.., II, 1956, 179).
— по кому/чому, перен. Почати енергійно боротися з чимось негативним. Перед тим, як вдарять по контрреволюції, пройдімось безлюдними вулицями Києва, прислухаймось до перешіптувань, зазирнімо в оселі багатих і бідних (Олександр Довженко, I, 1958, 52).
4. перев. док., перех. і неперех., розм. Швидко, енергійно розпочати якусь дію або зробити, виконати і т. ін. що-небудь. Підем з Галею до клубу, вдарять нам музики. Подарую їй на свято нові черевики (Любов Забашта, Квіт.., 1960, 128).
— перев. док., також у сполуч. із сл. гопак, тропак, метелиця і т. ін., розм. — А нуте, діти, отакої! — І старий піднявся, Як ударить, як ушкварить, Аж у боки взявся (Тарас Шевченко, II, 1963, 330); Біля столу Максим хвацько вдарив навприсядки, танець затягнув його під самий стіл і там обірвався (Михайло Стельмах, I, 1962, 213).
— фам. Швидко піти, побігти. Маючи все-таки деякий життєвий досвід, я, побачивши ленінградку із шлангом в руках, зразу вдарив швиденько на той бік вулиці (Остап Вишня, I, 1956, 305).
Ударити на ґвалт (на сполох) — подати сигнал тривоги, сповістити про небезпеку ударами в дзвін, по металевих предметах тощо. Пожежа була недалечко од Романової оселі. Вдарили в дзвін на ґвалт (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 415); Коли ж добіг до церковної огорожі, драгуни вже з кількох боків оточували село. Парубок щосили ударив на ґвалт (Михайло Стельмах, I, 1962, 641).
5. неперех. Звучати різко, сильно; лунати, розноситися. От вдаряє акорд. Папа заграв! Як зразу стає спокійно і затишно (Юрій Смолич, II, 1958, 13); Коли сонце стало високо, вдарив із дзвіниці дзвін; хитнув повітря і ножем пройшов в серце (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 178).
6. неперех. З силою вириватися назовні (про рідину, повітря і т. ін.); бити сильним струменем. Напередодні з нової свердловини вдарив фонтан (Олесь Донченко, II, 1956, 71); Старе джерело вдарило з-під землі раптово і несподівано, але так, що тепер зупинити його вже не могла ніяка сила (Василь Кучер, Черв. вогонь, 1959, 37).
Ударило (вдарило) в сон кого — комусь захотілося спати. Одного разу ліг після обіду відпочити.., взяв собі газету (рискнув!) і розгорнув... Як ударило ж мене в сон! (Остап Вишня, I, 1956, 83).
7. у що, об що, неперех. Те саме, що ударятися (у першому знач.). Лопасті [корабля] люто вдаряли об воду, і білясті вали крутилися в зеленій глибині (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 288); Пхнув щосили прогонич. Залізний болт з брязком ударив у віконницю, аж луна пішла попід високу стелю (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 173).
8. неперех., заст., рідко. Робити наголос на якомусь складі. Народ говорить доволі чистою галицькою вимовою.. Акцентують слова трохи по-польському, вдаряючи на передостанній склад (Нечуй-Левицький, II, 1956, 409).
Словник української мови за редакцією Б. Д. Грінченка
УДА́РИТИ, ся. Cм. ударяти, ся.
УДАРЯ́ТИ, ряю, єш; сов. в. ударити, рю, риш, гл.
1. Употребляется лишь сов. в.: ударить, несов. въ очень рѣдкихъ случаяхъ. Ударив кулаком у стіну. (Рудч. Ск. І. 104); Та вирвала травиченьку, та вдарила по личеньку. (Н. п.); Ударив києм. Куля вдарила.
2. — на кого. Нападать, напасть. Наступить військо проти мене.... ударить на мене війною. (К. Псал. 60).
3. Только сов. в. — ногами, — гопака. Пуститься въ танецъ. Вельможна громада не втерпіла, ударила старими ногами. (Шевч. 126); Посадила вража бада на трьох яйцях гусака, сама вийшла на вулицю та вдарила гопака. (Н. п.).
4. — у дзвін. Зазвонить. Гей вдарили сумно-нагло у голосний дзвін. (Рудч. Чп. 162); Ударили в дзвони. (Шевч. 161). — в тимпани. Заиграть на тимпанахъ. Ударте в тимпани, у гуслі дзвоніте. (К. Псал. 189). — у струни. Ударить по струнамъ. Ой ударю ж зразу у струни живії. (К. Досв.).
5. — з гармати. Выстрѣлить изъ пушки. Вдарили з гармати. (Шевч. 234). Также и объ иномъ огнестрѣльномъ оружіи. Ударив з рушниці, з пістоля; вдарила гармата. Выстрѣлила пушка, дала выстрѣлъ. Ой над річкою Самарою вдарили гармати. (Рудч. Чп. 104).
6. Вдаряти в багатство. Жить богато. У багатство не вдаряє, а чим має, тим витає. (Ном. № 11930).
7. Вдаряти на що. Обращать вниманіе на что. Москаль на сльози не вдаря. (Ном. № 1837).
Словник лемківської говірки
УДА́РИТИ, дарю, риш, Пр. Ударити, зробити удар.