Відмінності між версіями «Волочити»
(Створена сторінка: '''Волочити, -чу, -чиш, '''''гл. ''1) Тащить, тянуть, влачить, волочить. ''Волочать трупи ланцюгами...) |
|||
| (не показано 2 проміжні версії ще одного учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Волочити, -чу, -чиш, '''''гл. ''1) Тащить, тянуть, влачить, волочить. ''Волочать трупи ланцюгами. ''Шевч. 545. ''Копиці волочив. ''Греб. 378. 2) Бить, таща. ''Хто пив, а мене волочать. ''Ном. № 4063. 3) Бороновать (послѣ посѣва). Чуб. VII. 401. ''Посіяв і волочить. ''Грин. II. 151. ''Удівонька пшениченьку сіє, посіявши, стала волочити. ''Мет. 357. | '''Волочити, -чу, -чиш, '''''гл. ''1) Тащить, тянуть, влачить, волочить. ''Волочать трупи ланцюгами. ''Шевч. 545. ''Копиці волочив. ''Греб. 378. 2) Бить, таща. ''Хто пив, а мене волочать. ''Ном. № 4063. 3) Бороновать (послѣ посѣва). Чуб. VII. 401. ''Посіяв і волочить. ''Грин. II. 151. ''Удівонька пшениченьку сіє, посіявши, стала волочити. ''Мет. 357. | ||
[[Категорія:Во]] | [[Категорія:Во]] | ||
| + | ===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]=== | ||
| + | 1.Тягти кого-, що-небудь по поверхні чого-небудь. Гробокопателі в селі Волочать трупи ланцюгами За царину — і засипають Без домовини (Тарас Шевченко, II, 1953, 150); [1-а молодиця:] Знов волочиш граблі? Кажу тобі: візьми на плечі, бо зуб'я поламаєш! (Марко Кропивницький, I, 1958, 482); Кінь захарапудився, обернув і позадкував, волочачи турчина (Іван Ле, Хмельницький, I, 1957, 194); | ||
| + | // Нести, на собі що-небудь важке або великого розміру, що звичайно торкається землі; | ||
| + | // Ледве пересувати (чоботи тощо). Ноги хоч ще й не грузли глибоко, та налипало на чоботи, і волочив [Давид] їх, як пудові (Андрій Головко, II, 1957, 79). | ||
| + | ♦ Волочити кайдани, заст. — носити на ногах кайдани, відбувати каторгу. Своїх братів, синів свого народу Скликав на конференцію Ілліч. І от зійшлись, тавровані і гнані Царем проклятим, партії сини, Що в Нерчинску вмирали на засланні, В Уржумі волочили кайдани... (Андрій Малишко, I, 1956, 139); Ледве (насилу і т. ін.) ноги волочити — іти дуже повільно, з трудом (від старості, утоми і т. ін.). Він довго не признававсь, що він слабий, насилу волочив ноги, а все-таки ходив на роботу (Нечуй-Левицький, II, 1956, 211). | ||
| + | |||
| + | 2. розм. Силоміць (або переконавши) вести кого-небудь із собою; тягнути. — Нас [жінок] сім літ як по морях волочать (Іван Котляревський, I, 1952, 102); — Не розумію, Димцю, — мовив він, хмурячи брови, — чого ти волочиш того Гриця з собою (Іван Франко, III, 1950, 265); [Пріся:] Коли так, другого дня дивлюсь у вікно: волочать мати стару Морозиху до хати (Степан Васильченко, III, 1960, 162). | ||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Кайдани1.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Волочить.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Волочити2.jpg|x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | ==Медіа== | ||
| + | {{#ev:youtube| So2ytAtV7fQ}} | ||
| + | |||
| + | ==Див. також== | ||
| + | ===Cпоріднені слова зі словника Бориса Грінченка=== | ||
| + | ===[http://wiki.kubg.edu.ua/%D0%A1%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%B8 Скородити]=== | ||
| + | ===[http://wiki.kubg.edu.ua/%D0%91%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BD%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8 Боронувати]=== | ||
| + | ===[http://wiki.kubg.edu.ua/%D0%91%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%B8%D1%82%D0%B8 Боронити]=== | ||
| + | ===[httpадреса слова]=== | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2021 року]] | ||
Поточна версія на 19:16, 5 листопада 2021
Волочити, -чу, -чиш, гл. 1) Тащить, тянуть, влачить, волочить. Волочать трупи ланцюгами. Шевч. 545. Копиці волочив. Греб. 378. 2) Бить, таща. Хто пив, а мене волочать. Ном. № 4063. 3) Бороновать (послѣ посѣва). Чуб. VII. 401. Посіяв і волочить. Грин. II. 151. Удівонька пшениченьку сіє, посіявши, стала волочити. Мет. 357.
Зміст
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
1.Тягти кого-, що-небудь по поверхні чого-небудь. Гробокопателі в селі Волочать трупи ланцюгами За царину — і засипають Без домовини (Тарас Шевченко, II, 1953, 150); [1-а молодиця:] Знов волочиш граблі? Кажу тобі: візьми на плечі, бо зуб'я поламаєш! (Марко Кропивницький, I, 1958, 482); Кінь захарапудився, обернув і позадкував, волочачи турчина (Іван Ле, Хмельницький, I, 1957, 194); // Нести, на собі що-небудь важке або великого розміру, що звичайно торкається землі; // Ледве пересувати (чоботи тощо). Ноги хоч ще й не грузли глибоко, та налипало на чоботи, і волочив [Давид] їх, як пудові (Андрій Головко, II, 1957, 79). ♦ Волочити кайдани, заст. — носити на ногах кайдани, відбувати каторгу. Своїх братів, синів свого народу Скликав на конференцію Ілліч. І от зійшлись, тавровані і гнані Царем проклятим, партії сини, Що в Нерчинску вмирали на засланні, В Уржумі волочили кайдани... (Андрій Малишко, I, 1956, 139); Ледве (насилу і т. ін.) ноги волочити — іти дуже повільно, з трудом (від старості, утоми і т. ін.). Він довго не признававсь, що він слабий, насилу волочив ноги, а все-таки ходив на роботу (Нечуй-Левицький, II, 1956, 211).
2. розм. Силоміць (або переконавши) вести кого-небудь із собою; тягнути. — Нас [жінок] сім літ як по морях волочать (Іван Котляревський, I, 1952, 102); — Не розумію, Димцю, — мовив він, хмурячи брови, — чого ти волочиш того Гриця з собою (Іван Франко, III, 1950, 265); [Пріся:] Коли так, другого дня дивлюсь у вікно: волочать мати стару Морозиху до хати (Степан Васильченко, III, 1960, 162).
Ілюстрації
|
|
|
