Відмінності між версіями «Селитьба»
(Створена сторінка: '''Селитьба, -би, '''''ж. ''Усадьба. ''У неї була і хата славна, і селитьба. ''МВ. II. 19. [[Категорія:С...) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Селитьба, -би, '''''ж. ''Усадьба. ''У неї була і хата славна, і селитьба. ''МВ. II. 19. | '''Селитьба, -би, '''''ж. ''Усадьба. ''У неї була і хата славна, і селитьба. ''МВ. II. 19. | ||
[[Категорія:Се]] | [[Категорія:Се]] | ||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | ===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]=== | ||
| + | '''СЕЛИ́ТЬБА''', и, жін., заст. | ||
| + | |||
| + | '''1.''' Селище (у 1 знач.). ''Звелів він негайно запалити млин і дозволив летючим загонам вкупі з татарами сплюндрувати й грабувати всі окружні селитьби, не милуючи нікого, навіть кішки'' (Михайло Старицький, Облога.., 1951, 61); ''Чула [Соломія] про селитьби втікачів і тільки ждала, щоб Остап трохи очуняв'' (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 380). | ||
| + | |||
| + | '''2.''' Ділянка землі біля будинку, зайнята городом, садом; садиба. ''У неї була й хата славна, і селитьба, і скрині такі на колесах, що було перехилишся та й дна рукою не дістанеш'' (Марко Вовчок, I, 1955, 279); ''— Аби хоч були сякі-такі статки. А то ж всієї землі — одна селитьба, та й то вузька, наче пілка'' (Михайло Стельмах, I, 1962, 222). | ||
| + | |||
| + | '''3.''' рідко. Будинок, оселя (у 2 знач.). ''Разом обойко перебігли вони темні сади, де рожевії квіти пахли й вода дзюрчала й разом никали попід селитьбами турецькими'' (Марко Вовчок, I, 1955, 335). | ||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Селитьба.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Селитьба2.jpg|x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | {{#ev:youtube| QBUtZvEqjOc}} | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2021 року]] | ||
Поточна версія на 17:51, 5 листопада 2021
Селитьба, -би, ж. Усадьба. У неї була і хата славна, і селитьба. МВ. II. 19.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
СЕЛИ́ТЬБА, и, жін., заст.
1. Селище (у 1 знач.). Звелів він негайно запалити млин і дозволив летючим загонам вкупі з татарами сплюндрувати й грабувати всі окружні селитьби, не милуючи нікого, навіть кішки (Михайло Старицький, Облога.., 1951, 61); Чула [Соломія] про селитьби втікачів і тільки ждала, щоб Остап трохи очуняв (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 380).
2. Ділянка землі біля будинку, зайнята городом, садом; садиба. У неї була й хата славна, і селитьба, і скрині такі на колесах, що було перехилишся та й дна рукою не дістанеш (Марко Вовчок, I, 1955, 279); — Аби хоч були сякі-такі статки. А то ж всієї землі — одна селитьба, та й то вузька, наче пілка (Михайло Стельмах, I, 1962, 222).
3. рідко. Будинок, оселя (у 2 знач.). Разом обойко перебігли вони темні сади, де рожевії квіти пахли й вода дзюрчала й разом никали попід селитьбами турецькими (Марко Вовчок, I, 1955, 335).
Ілюстрації
|
|
