Відмінності між версіями «Но»
(Додано ілюстрації, медіа, посилання на споріднені слова, на словник, цікаві факти) |
|||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Но, '''''сз. ''1) Только, лишь. ''Чи всім людям таке горе, чи но мені молоденькій? ''Грин. III. 248. ''Так і на всьому, шо но ідол робив. ''Драг. 15. ''Гляди ж, прийди, а но тільки не прийдеш, то буду на тебе гніватись. ''Грин. III. 502. 2) Же, ка. ''Глядино! Слухайно! ''3) = '''Але. '''(Рѣдко употребляется и только нѣкоторыми писателями). 4) ''межд. ''= '''Ньо.''' | '''Но, '''''сз. ''1) Только, лишь. ''Чи всім людям таке горе, чи но мені молоденькій? ''Грин. III. 248. ''Так і на всьому, шо но ідол робив. ''Драг. 15. ''Гляди ж, прийди, а но тільки не прийдеш, то буду на тебе гніватись. ''Грин. III. 502. 2) Же, ка. ''Глядино! Слухайно! ''3) = '''Але. '''(Рѣдко употребляется и только нѣкоторыми писателями). 4) ''межд. ''= '''Ньо.''' | ||
[[Категорія:Но]] | [[Категорія:Но]] | ||
− | |||
− | + | ==Сучасні словники== | |
+ | ===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]=== | ||
+ | '''''1)''''' ''' Но''', ''част.'' | ||
− | + | 1. ''спонук.'' Уживається в наказових реченнях, перев. при дієслівних формах наказ. способу для пом'якшення наказу, надання розмові відтінку невимушеності і т. ін. ''— Здоров, синку! А дай-но вогню — люльку закурити'' (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 36); [Служебка:] ''Який швидкий! На волю! Ти-но краще не дуже-то на проміння вилазь'' (Леся Українка, II, 1951, 194);'' — А підійди-но сюди!'' (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 78). | |
− | + | 2. ''підсил.'' Уживається при частках, дієсловах дійсного способу і т. ін. [Килина:] ''А дай сюди серпа — нехай-но я'' (Леся Українка, III, 1952, 235). | |
− | + | 3. ''обмежувально-видільна'', ''розм.'' Те саме, що тільки. Чи всім людям таке горе, чи но мені молоденькій (Словник Грінченка); Згадались мені кращі люди, яких-но я знав (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 259). | |
− | + | '''''2)''''' '''Но''' , ''спол.'' протиставний, розм., рідко. Те саме, що '''але'''. ''Енея мислі турбували, Но сон таки своє бере'' (Іван Котляревський, I, 1952, 199); [Пилип:] ''Брешуть, дуже брешуть, но для інтересу послухать цікаво'' (Олександр Корнійчук, II, 1955, 151). | |
− | + | '''''3)''''' '''Но''', ''виг.'' | |
− | 2. Уживається при вираженні застереження від чого-небудь. Аниця хотіла говорити, та піп не дав: — Но, но, — сказав, — не ляпай ( | + | 1. Уживається як окрик, яким поганяють коней та інших тварин. ''— Но! — гукнув знову Яким, смикнувши сердито за віжки'' (Панас Мирний, IV, 1955, 310); ''— Доїдемо! Но-о-о! — крикнув він, і втомлені коненята.. І побігли жвавіше'' (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 328). |
+ | |||
+ | 2. Уживається при вираженні застереження від чого-небудь. ''Аниця хотіла говорити, та піп не дав: — Но, но, — сказав, — не ляпай'' (Лесь Мартович, Тв., 1954, 41); [Вітровий:] ''Но, но, ти обережніш, моя бригада тепер сто тисяч карбованців в рік дав колгоспу'' (Олександр Корнійчук, II, 1955, 221). | ||
+ | // Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 432. | ||
+ | |||
+ | ===[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/49934-prjamec.html Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка]=== | ||
+ | '''Но, '''''сз. '' | ||
+ | |||
+ | 1) Только, лишь. ''Чи всім людям таке горе, чи но мені молоденькій? ''Грин. III. 248. ''Так і на всьому, шо но ідол робив. ''Драг. 15. ''Гляди ж, прийди, а но тільки не прийдеш, то буду на тебе гніватись. ''Грин. III. 502. | ||
+ | |||
+ | 2) ''Же'', ''ка''. ''Глядино! Слухайно! '' | ||
+ | |||
+ | 3) = '''але. '''(Рѣдко употребляется и только нѣкоторыми писателями). | ||
+ | |||
+ | 4) ''межд. ''= '''ньо.''' | ||
+ | // Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 2, ст. 568. | ||
+ | |||
+ | ==Іноземні словники== | ||
+ | ===[https://languages.oup.com/ Oxford Languages]=== | ||
+ | '''НО''' | ||
+ | |||
+ | 1. Служит для противопоставления, ограничения в знач. однако, вместе с тем. ''Здоров, но худ.'' | ||
+ | |||
+ | 2. ''Имя существительное''. Средний род | ||
+ | |||
+ | '''''Разговорное''''' | ||
+ | |||
+ | Возражение, препятствие разг. ''Есть маленькое но'' | ||
+ | |||
+ | ===[https://dic.academic.ru Словари и энциклопедии на Академике]=== | ||
+ | '''''1)''''' '''Но''', ''противительный союз''. | ||
+ | |||
+ | 1. Обозначает противопоставление или противоречащих одно другому или ограничивающих слов или предложений. ''Старый, но сильный конь. Согласен, но не полностью. «Ребенок был резов, но мил.»'' Пушкин. ''«Ученый малый, но педант.»'' Пушкин. ''«Я слышу речь не мальчика, но мужа.»'' Пушкин. ''«Он нажил только дом один, но дом пятиэтажный.»'' Некрасов. || Начиная собой предложение, вводит новую мысль, противоположную не последнему сказанному слову или предложению, а всему, что перед тем высказано. (В примерах в прямых скобках стоят эти “последние” слова или предложения, за к-рыми непосредственно следует “но”.) ''«[Верю, что любишь ты,] но слушай…»'' Пушкин. ''— [И завтра то же, что вчера.] «Но был ли счастлив мой Евгений?»'' Пушкин. ''«[Его пример другим наука:] но, боже мой, какая скука с больным сидеть и день и ночь!»'' Пушкин. ''— [Вы восприимчивы и потому легко воспламеняетесь.] «Но вы увлекаетесь без разбору.»'' Салтыков-Щедрин. ''— [Вот они, пистолеты…] «Но, прежде, чем драться, вы извольте показать мне, как нужно стрелять.»'' Чехов. | ||
+ | |||
+ | 2. Обозначает переход к другой теме. ''— «Он смел, вот всё, а мы… Но полно. Видишь, народ идет.»'' Пушкин. ''«Но пора читателя познакомить с настоящим героем нашей повести.»'' Пушкин. | ||
+ | |||
+ | 3. В разговоре, в начале реплики, содержащей в себе возражение собеседнику. ''— «Променять место подле вас — ни за что! Но оно уже обещано.»'' Гончаров. || То же в речи одного лица, при возражении самому себе. ''— «Опальному изгнаннику легко обдумывать мятеж и заговор, но мне ли, мне ль, любимцу государя… Но смерть… Но власть… Но бедствия народны…»'' Пушкин. | ||
+ | |||
+ | 4. В сложных предложениях уступительного типа ставится в начале второго предложения в знач. однако, все-таки. ''«И хоть он был повеса пылкий, но разлюбил он наконец и брань, и саблю, и свиней.»'' Пушкин. ''«Тьмы сабель молодца, что зыбкие колосья, облепили; но меч его всех выше подымался, а грозный клик его все клики заглушал.»'' Пушкин. ''«Я миру лгал, но не тебе, Марина, меня судить.»'' Пушкин. ''«Он кроток и добродушно рассудителен; но когда говорят о политике, то выходит из себя.» Чехов. «Катя… поражала всех своей даровитостью, но нрава была непокорного, капризного.»'' Тургенев. | ||
+ | |||
+ | 5. В соединении с другими противительными союзами: но впрочем, но все-таки, но между тем и др., усиливает их значение. ''Он был очень занят, но все-таки успел закончить работу в срок.'' | ||
+ | |||
+ | 6. в знач. ''сущ. нескл.'', ср. Обстоятельство, препятствующее, мешающее чему-н.Маленькое но. ''«У меня была бабушка, которая говорила: если не бы да не но, были бы богаты давно.»'' Гончаров. ''«Всегда ждут нас, где мы не думаем, разные скверные но.»'' Лесков. | ||
+ | |||
+ | '''''2)''''' '''Но''', ''частица''. Употр. возницей в качестве понукания лошади; противоп. тпру. | ||
+ | // Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935-1940. | ||
+ | |||
+ | ==Ілюстрації== | ||
+ | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center" | ||
+ | |- valign="top" | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Но.jpg|x140px]] | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Но 1.jpg|x140px]] | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Но 2.jpg|x140px]] | ||
+ | |} | ||
+ | |||
+ | ==Медіа== | ||
+ | {{#ev:youtube| cHxpahyG5oY}} | ||
+ | ==Цікаві факти== | ||
+ | ===[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%BE Матеріал з Вікіпедії]=== | ||
+ | Частки пишуться окремо, разом і через дефіс. | ||
+ | |||
+ | * Частки «би(б), же (ж), то, ось, он» пишуться окремо від інших слів (сказав би, адже ж, що то за, ось коли, он який). Разом вони пишуться в складі сполучників та інших часток (авжеж, атож, аякже, таж, мовби, начебто). Залежно від вимови частки ось і он можуть писатися разом і окремо (осьде (ось де) і онде (он де)). | ||
+ | * Разом пишуться частки «аби-, де, -сь, ані-, ні-, чи-, як-, що-, чим» (чимшвидше, якраз, ніскільки, анітрохи, дехто, абиде, хтось). | ||
+ | * Через дефіс пишуться частки «казна-, хтозна-, будь-, -небудь, бо-, '''-но''', -то, -от, -таки» (де-небудь, хтозна-який, як-от, пиши-но). Але! В сполученні «будь ласка», що пишеться окремо, «будь» не є часткою, а окремим словом. | ||
+ | * Пишуться окремо, якщо між часткою й словом, якого вона стосується, стоїть інше слово (аби до кого, що ж до, якби ж то, все ж таки, будь на якому). | ||
+ | |||
+ | ==Див. також== | ||
+ | ===Cпоріднені слова зі словника Бориса Грінченка=== | ||
+ | ===[http://wiki.kubg.edu.ua/%D0%90%D0%BB%D0%B5 Але]=== | ||
+ | ===[http://wiki.kubg.edu.ua/%D0%9D%D1%8C%D0%BE! Ньо!]=== | ||
+ | ===[http://wiki.kubg.edu.ua/%D0%A6%D0%BE! Цо!]=== | ||
+ | ===[http://wiki.kubg.edu.ua/%D0%A6%D0%BE%D0%B1 Цоб]=== | ||
+ | ===[http://wiki.kubg.edu.ua/%D0%9D%D0%BE Но!]=== | ||
+ | |||
+ | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]] | ||
+ | [[Категорія:Слова 2021 року]] |
Версія за 18:45, 4 листопада 2021
Но, сз. 1) Только, лишь. Чи всім людям таке горе, чи но мені молоденькій? Грин. III. 248. Так і на всьому, шо но ідол робив. Драг. 15. Гляди ж, прийди, а но тільки не прийдеш, то буду на тебе гніватись. Грин. III. 502. 2) Же, ка. Глядино! Слухайно! 3) = Але. (Рѣдко употребляется и только нѣкоторыми писателями). 4) межд. = Ньо.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
1) Но, част.
1. спонук. Уживається в наказових реченнях, перев. при дієслівних формах наказ. способу для пом'якшення наказу, надання розмові відтінку невимушеності і т. ін. — Здоров, синку! А дай-но вогню — люльку закурити (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 36); [Служебка:] Який швидкий! На волю! Ти-но краще не дуже-то на проміння вилазь (Леся Українка, II, 1951, 194); — А підійди-но сюди! (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 78).
2. підсил. Уживається при частках, дієсловах дійсного способу і т. ін. [Килина:] А дай сюди серпа — нехай-но я (Леся Українка, III, 1952, 235).
3. обмежувально-видільна, розм. Те саме, що тільки. Чи всім людям таке горе, чи но мені молоденькій (Словник Грінченка); Згадались мені кращі люди, яких-но я знав (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 259).
2) Но , спол. протиставний, розм., рідко. Те саме, що але. Енея мислі турбували, Но сон таки своє бере (Іван Котляревський, I, 1952, 199); [Пилип:] Брешуть, дуже брешуть, но для інтересу послухать цікаво (Олександр Корнійчук, II, 1955, 151).
3) Но, виг.
1. Уживається як окрик, яким поганяють коней та інших тварин. — Но! — гукнув знову Яким, смикнувши сердито за віжки (Панас Мирний, IV, 1955, 310); — Доїдемо! Но-о-о! — крикнув він, і втомлені коненята.. І побігли жвавіше (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 328).
2. Уживається при вираженні застереження від чого-небудь. Аниця хотіла говорити, та піп не дав: — Но, но, — сказав, — не ляпай (Лесь Мартович, Тв., 1954, 41); [Вітровий:] Но, но, ти обережніш, моя бригада тепер сто тисяч карбованців в рік дав колгоспу (Олександр Корнійчук, II, 1955, 221). // Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 432.
Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка
Но, сз.
1) Только, лишь. Чи всім людям таке горе, чи но мені молоденькій? Грин. III. 248. Так і на всьому, шо но ідол робив. Драг. 15. Гляди ж, прийди, а но тільки не прийдеш, то буду на тебе гніватись. Грин. III. 502.
2) Же, ка. Глядино! Слухайно!
3) = але. (Рѣдко употребляется и только нѣкоторыми писателями).
4) межд. = ньо. // Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 2, ст. 568.
Іноземні словники
Oxford Languages
НО
1. Служит для противопоставления, ограничения в знач. однако, вместе с тем. Здоров, но худ.
2. Имя существительное. Средний род
Разговорное
Возражение, препятствие разг. Есть маленькое но
Словари и энциклопедии на Академике
1) Но, противительный союз.
1. Обозначает противопоставление или противоречащих одно другому или ограничивающих слов или предложений. Старый, но сильный конь. Согласен, но не полностью. «Ребенок был резов, но мил.» Пушкин. «Ученый малый, но педант.» Пушкин. «Я слышу речь не мальчика, но мужа.» Пушкин. «Он нажил только дом один, но дом пятиэтажный.» Некрасов. || Начиная собой предложение, вводит новую мысль, противоположную не последнему сказанному слову или предложению, а всему, что перед тем высказано. (В примерах в прямых скобках стоят эти “последние” слова или предложения, за к-рыми непосредственно следует “но”.) «[Верю, что любишь ты,] но слушай…» Пушкин. — [И завтра то же, что вчера.] «Но был ли счастлив мой Евгений?» Пушкин. «[Его пример другим наука:] но, боже мой, какая скука с больным сидеть и день и ночь!» Пушкин. — [Вы восприимчивы и потому легко воспламеняетесь.] «Но вы увлекаетесь без разбору.» Салтыков-Щедрин. — [Вот они, пистолеты…] «Но, прежде, чем драться, вы извольте показать мне, как нужно стрелять.» Чехов.
2. Обозначает переход к другой теме. — «Он смел, вот всё, а мы… Но полно. Видишь, народ идет.» Пушкин. «Но пора читателя познакомить с настоящим героем нашей повести.» Пушкин.
3. В разговоре, в начале реплики, содержащей в себе возражение собеседнику. — «Променять место подле вас — ни за что! Но оно уже обещано.» Гончаров. || То же в речи одного лица, при возражении самому себе. — «Опальному изгнаннику легко обдумывать мятеж и заговор, но мне ли, мне ль, любимцу государя… Но смерть… Но власть… Но бедствия народны…» Пушкин.
4. В сложных предложениях уступительного типа ставится в начале второго предложения в знач. однако, все-таки. «И хоть он был повеса пылкий, но разлюбил он наконец и брань, и саблю, и свиней.» Пушкин. «Тьмы сабель молодца, что зыбкие колосья, облепили; но меч его всех выше подымался, а грозный клик его все клики заглушал.» Пушкин. «Я миру лгал, но не тебе, Марина, меня судить.» Пушкин. «Он кроток и добродушно рассудителен; но когда говорят о политике, то выходит из себя.» Чехов. «Катя… поражала всех своей даровитостью, но нрава была непокорного, капризного.» Тургенев.
5. В соединении с другими противительными союзами: но впрочем, но все-таки, но между тем и др., усиливает их значение. Он был очень занят, но все-таки успел закончить работу в срок.
6. в знач. сущ. нескл., ср. Обстоятельство, препятствующее, мешающее чему-н.Маленькое но. «У меня была бабушка, которая говорила: если не бы да не но, были бы богаты давно.» Гончаров. «Всегда ждут нас, где мы не думаем, разные скверные но.» Лесков.
2) Но, частица. Употр. возницей в качестве понукания лошади; противоп. тпру. // Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935-1940.
Ілюстрації
Медіа
Цікаві факти
Матеріал з Вікіпедії
Частки пишуться окремо, разом і через дефіс.
- Частки «би(б), же (ж), то, ось, он» пишуться окремо від інших слів (сказав би, адже ж, що то за, ось коли, он який). Разом вони пишуться в складі сполучників та інших часток (авжеж, атож, аякже, таж, мовби, начебто). Залежно від вимови частки ось і он можуть писатися разом і окремо (осьде (ось де) і онде (он де)).
- Разом пишуться частки «аби-, де, -сь, ані-, ні-, чи-, як-, що-, чим» (чимшвидше, якраз, ніскільки, анітрохи, дехто, абиде, хтось).
- Через дефіс пишуться частки «казна-, хтозна-, будь-, -небудь, бо-, -но, -то, -от, -таки» (де-небудь, хтозна-який, як-от, пиши-но). Але! В сполученні «будь ласка», що пишеться окремо, «будь» не є часткою, а окремим словом.
- Пишуться окремо, якщо між часткою й словом, якого вона стосується, стоїть інше слово (аби до кого, що ж до, якби ж то, все ж таки, будь на якому).