Відмінності між версіями «Лено»
| Рядок 37: | Рядок 37: | ||
2. '''АЛЕ́''' ''виг.'' Виражає здивування, незадоволення. — ''Та яке там лихо? Кажіть швидше, спати хочу. — Але! кому спати, а кому ні! — сказав Уласович (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 156)''. | 2. '''АЛЕ́''' ''виг.'' Виражає здивування, незадоволення. — ''Та яке там лихо? Кажіть швидше, спати хочу. — Але! кому спати, а кому ні! — сказав Уласович (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 156)''. | ||
| − | // ірон. Уживається в значенні, близькому до ''нічого й казати!''. | + | // ірон. Уживається в значенні, близькому до ''нічого й казати!''. ''[Служебка:] Ото але! Король пастушку свата, ..чому б мені.. не стати панею? (Леся Українка, II, 1951, 197)''. |
Версія за 15:54, 4 листопада 2021
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови за редакцією Б. Д. Грінченка
ЛЕ́НО сз. — лем 2. Вх. Зн.
ЛЕ́М сз.
1. Но. Дівча, дівча, вода чиста, лем ти сама єсь нечиста. Гол. IV. 522.
2. Лишь только. Гол. І. Вступленіе, 725.
3. Какъ вставка въ рѣчь: вотъ, вѣдь, же. [Як частка: ось, адже, же]
Іноземні словники
Словари и энциклопедии на Академике
ЛЕ́НО (рос.) — город в Италии, располагается в регионе Ломбардия.
ЛЕ́НО (рос.) — коммуна во Франции, в департаменте Кальвадос.
Ілюстрації
|
|
Медіа
Цікаві факти
Академічний тлумачний словник української мови
ЛЕНО — ЛЕМ — АЛЕ
1. АЛЕ́ спол. Виражає протиставний зв’язок між сурядними реченнями або однорідними членами речення: та, проте, однак. О думи мої! о славо злая! За тебе марно я в чужому краю Караюсь, мучуся... але не каюсь!.. (Тарас Шевченко, II, 1953, 32); Тепер ми знову над морем і знову наші очі бродять по синій пустелі, але в мене є певність, що вони й там стрітися можуть (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 419); Батькове вирішення вступити в колгосп окрилило його. Правда, доведеться ще подолати наївні материні «умови», але загалом все так хороше й так мудро (Олександр Довженко, I, 1958, 72).
// у знач. ім. Нема нічого без але (Номис, 1864, № 2447).
2. АЛЕ́ виг. Виражає здивування, незадоволення. — Та яке там лихо? Кажіть швидше, спати хочу. — Але! кому спати, а кому ні! — сказав Уласович (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 156).
// ірон. Уживається в значенні, близькому до нічого й казати!. [Служебка:] Ото але! Король пастушку свата, ..чому б мені.. не стати панею? (Леся Українка, II, 1951, 197).
3. АЛЕ́ част., рідко.
1. Уживається в значенні, близькому до невже, хіба, з відтінком здивування, сумніву. — А почім груші? — По гривні. — Але? (Словник Грінченка) .
2. розм. Уживається в підсилювальному значенні: оце, ото. Ійон, ійон же, вража мати! Але Еней наш зледащів (Іван Котляревський, I, 1952, 79) .
3. діал. Цілком, зовсім. Без мене одного ніхто, але то ніхто.. не міг би під час зими виглянути з хати (Іван Франко, III, 1950, 196) .
