Відмінності між версіями «Гордівниця»
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | '''Гордівниця, -ці, '''''ж. '' | + | '''Гордівниця, -ці, '''''ж. ''Горда жінка. Фемінитив від слова [[гордий]]. |
| + | |||
| + | Горда жінка - це жінка з почуттям власної гідності, з адекватною самооцінкою, вона вибіркова, не розмінюється на дрібниці, вірна, цнотлива. Здорова особистість самодостатня, дружелюбна та відкрита світу. Вміє спілкуватися, вибирати, говорити про свої почуття, домовлятися, пояснюватись і цілком може зробити крок першим. | ||
| + | |||
[[Категорія:Го]] | [[Категорія:Го]] | ||
Версія за 13:32, 3 листопада 2021
Гордівниця, -ці, ж. Горда жінка. Фемінитив від слова гордий.
Горда жінка - це жінка з почуттям власної гідності, з адекватною самооцінкою, вона вибіркова, не розмінюється на дрібниці, вірна, цнотлива. Здорова особистість самодостатня, дружелюбна та відкрита світу. Вміє спілкуватися, вибирати, говорити про свої почуття, домовлятися, пояснюватись і цілком може зробити крок першим.
Зміст
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ГОРДІВНИ́ЦЯ, і, жін., розм. Жіночий рід до гордівник. Спитала б, може, люба гордівниця: «А хто сей красень, що іде з відерцем?» (Леся Українка, IV, 1954, 270); Чом проходиш мимо, строга гордівниця, Школи ремісничої краща випускниця? (Любов Забашта, Нові береги, 1950, 41).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 127.
Ілюстрації
|
|
|
|
