Відмінності між версіями «Здурити»
| Рядок 4: | Рядок 4: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
Тлумачення слова у сучасних словниках | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
| + | |||
| + | Академічний тлумачний словник (1970—1980) | ||
| + | ЗДУРІТИ, ію, ієш, док., розм. - Втратити здатність розсудливо міркувати, ясно сприймати і розуміти навколишнє. | ||
| + | Я й бачу, що воно в: здурів парубок, закохався (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 243); | ||
| + | — Хіба я здурів, щоб гори розкопував, — сердито обізвався Карпо (Нечуй-Левицький, II, 1956, 274); | ||
| + | Можна здуріти від тої повіні корінців, брунатних, жовтих, білих, тонких, грубих (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 208); | ||
| + | [Оксана:] Ото, здуріла молодиця, зовсім вдуріла! Почув би хто, осміяв би — до стінки розмовляє (Захар Мороз, П'єси, 1959, 19); | ||
| + | // Те саме, що сказитися (про тварин). Здурів скажений цап, ріжки назад загнувши, Махнув борідкою, замекав, заскакав (Євген Гребінка, I, 1957, 43). | ||
| + | |||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 552. | ||
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
Версія за 11:29, 3 листопада 2021
Здури́ти, -рю, -риш, гл. Обмануть. Симтим баба ляха здурила. Ном. № 3104.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Академічний тлумачний словник (1970—1980) ЗДУРІТИ, ію, ієш, док., розм. - Втратити здатність розсудливо міркувати, ясно сприймати і розуміти навколишнє. Я й бачу, що воно в: здурів парубок, закохався (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 243); — Хіба я здурів, щоб гори розкопував, — сердито обізвався Карпо (Нечуй-Левицький, II, 1956, 274); Можна здуріти від тої повіні корінців, брунатних, жовтих, білих, тонких, грубих (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 208); [Оксана:] Ото, здуріла молодиця, зовсім вдуріла! Почув би хто, осміяв би — до стінки розмовляє (Захар Мороз, П'єси, 1959, 19); // Те саме, що сказитися (про тварин). Здурів скажений цап, ріжки назад загнувши, Махнув борідкою, замекав, заскакав (Євген Гребінка, I, 1957, 43).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 552.
Ілюстрації
|
|
|
|
