Відмінності між версіями «Нося»

Поточна версія на 00:07, 3 листопада 2021

Нося, -сі, м. дѣтск. Носъ.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

НІС, носа, чол. 1. Орган нюху у вигляді виступу над ротом з дихальними шляхами на обличчі людини, морді тварини. Здоровий сам [Лев], кудлата грива, На пиці широченний ніс (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 132); Пил набився їй у ніс, у вуха і навіть у рот (Нечуй-Левицький, II, 1956, 317); — Сьогодні буде шторм, — каже рибалка. Його просолений ніс втягує в себе повітря (Юрій Яновський, II, 1958, 50).

Бити в ніс див. бити; Залоскотало в носі див. залоскотати; Здиблений ніс див. здиблений.

♦ Вернути ніс (носа) див. вернути 1; Висіти на носі див. висіти; Витикати (виткнути, вистромити і т. ін.) носа — виходити, виглядати звідки-небудь. Ніколи вже було нікому і носа на вулицю виткнути (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 228); Серед панства переляк поволі проходить. Дехто насмілюється виткнути носа за двері і сповіщає, що «розбійників» уже нема (Федір Бурлака, О. Вересай, 1959, 158); Відвертати носа (ніс) див. відвертати; Вішати носа див. вішати; Водити за ніс див. водити; Встромляти (встромити) носа [не в своє діло] див. встромляти; Втиснути носа див. втискати 1; Говорити (шептати і т. ін.) в ніс — говорити з носовим відтінком, гугняво. Якщо папа гетьмана долав з остуди нежить і Однокрил ставав на час гугнявим, починали балакати в ніс і полизачі (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 97); Далі [свого] носа не бачити див. далі; Держати (тримати) ніс (носа) за вітром (по вітру) — змінювати свої погляди, переконання, пристосовуючись до обставин. І критик, що держить по вітру свій ніс, .. Схопився і першим до сцени побіг, Щоб інший, бува, обігнати не зміг! (Степан Олійник, Вибр., 1959, 179); Дерти (драти, задирати, задерти, задрати) носа (ніс) див. дерти, задирати 1; Дивитися не далі власного носа див. далі; Діставати (дістати) носа — залишатися переможеним, обдуреним, ні з чим. Ішли [арештанти] жалуватися.., не раз навіть виходила їх правда, а ключник діставав «носа» (Іван Франко, IV, 1950, 485); Дулю тобі (йому, вам, їм і т. ін.) під (в) ніс див. дуля; Закопилювати (закопилити) носа — пишатися, зазнаватися. Він угору, на начальство дивиться. А сюди й не гляне. Закопилить носа — отам для нього все... (Семен Журахович, Опов., 1956, 26); Заорати носом див. заорати; Запороти носом див. запороти; Зариватися (заритися) носом [у землю] див. зариватися; Зарити носом [у (об) землю] — впасти на землю, підлогу обличчям донизу. Давно не чули в Ковалівці пострілу, з тих пір як останній німець зарив носом коло греблі (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 68); Зарубати [собі] на носі див. зарубувати; Знати [тільки] з носа та в рот див. знати; З носа — з кожної людини; З-під (з-перед) [самого] носа — дуже близько від кого-, чого-небудь. З-під самого носа фашистів забрав [дід Максим] зброю — переніс у інше місце (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 10); Докори сумління, видно, не особливо гризли його за те, що з-під носа випустив живим того нужденного, більше схожого на чабана, вояку (Олесь Гончар, III, 1959, 59); Клювати носом див. клювати; Комар носа не підточить див. комар; Копилити носа — виражати незадоволення, відмовлятися від чого-небудь. Зустрів [земляк] та й каже: — Сусіди з Вижинівки страйк зчинили, збирай хлопців та й ставай до роботи, щоб знали, як проти мого пуза носа копилити... (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 36); Крутити (закрутити) носом — виражати незадоволення чим-небудь. Фідлер, наляканий, певно, моєю одмовою писати цей одділ [відділ] газети, прийняв статтю, хоч дуже крутив носом (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 171); — Бач, як закрутив носом! Видно, не дуже до смаку прийшлась йому мужицька арихметика! — казали, сміючись, люди (Степан Васильченко, I, 1959, 70); Лишати (лишити) з носом — обдурювати кого-небудь. Інколи дядя Живак брав її в розвідку, удаючи себе за сліпого, а Зою — за поводиря. Лишав «з носом» найд-карателів (Василь Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 204); Лишатися (лишитися) з носом — зазнавати невдачі. Він ждав, що Муха легко спурхне з стільця і закрутиться, заб'ється з ним.. [у танці]. А Володя лишиться з носом (Дмитро Ткач, Арена, 1960, 85); Муха сіла на носі див. муха; На носі — скоро, незабаром. — Даю вам відпустку на тиждень. Тим більше, що іспити у вас на носі (Натан Рибак, Час, 1960, 170); Не бачити далі власного носа див. далі; Не з нашим носом — немає можливості, відповідних засобів. — Учителя, — сказав батько, — з тебе не вийде. Це не з нашим носом (Євген Кравченко, Квіти.., 1959, 52); Не показувати (не показати, не потикати, не поткнути) носа — не появлятися де-небудь. — Не розумію я тебе, що ти за людина. Рая за тобою сохне, а ти й носа не показуєш (Панас Кочура, Родина.., 1962, 71); Не твого носа діло — не треба втручатися в справу, яка тебе не стосується. [Семен:] Ти даремно ображаєш Оксану. [Андрій:] Не твого носа це діло (Захар Мороз, П'єси, 1959, 38); Ніс під себе — засоромитися, злякатися, сторопіти. Наче й чоловік щирий, а як прийдеться до діла, то й ніс під себе (Словник Грінченка); Ніс на квінту повісити див. квінта; Ніс у ніс — дуже близько один до одного; упритул. Ще раз по вулиці пройшла Вона в задумі і зненацька Зіткнулась майже ніс у ніс Із хлопцем (Максим Рильський, II, 1956, 244); Носом рибу вудити див. вудити1; Опускати (опустити, хнюпити, похнюпити, вішати, повісити і т. ін.) ніс (носа) — журитися, засмучуватися, впадати в розпач; Під носом (ніс): а) (перев. з дієсл. на означ. мовлення) тихо, про себе, нерозбірливо. Крутив [Петро] головою на всі боки та й щось мимрив під носом (Лесь Мартович, Тв., 1954, 250); Трохим сидів на ліжку .. й щось собі мимрив під ніс (Петро Панч, В дорозі, 1959, 193); б) (з дієсл. тикати, класти і т. ін.) дуже близько. На мене налітає якесь опудало і, топчучи ноги, починав тикати мені під самий ніс обтріпану книгу (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 194); Під (перед) [самим (самісіньким)] носом — поруч, близько від кого-небудь. [Кіндрат Антонович:] Ми, як ті сліпі оводи, живемо навпомацки.. і того недобачаєм, що під самим носом коїться (Марко Кропивницький, II, 1958, 250); Зазирнути йому не вдавалося, бо кожного разу двері закривалися перед самісіньким його носом (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 59); Показувати (показати) носа — дражнити кого-небудь, прикладаючи до свого носа руку з розчепіреними пальцями. Геннадій знову кинув зверхній погляд на свого суперника. Той підпирав.. плечима стовбур розлогого дуба. Непомітно для Люби Геннадій показав йому «носа» (Павло Автомонов, Щастя.., 1959, 24); Совати (сунути, тикати, ткнути, пхати і т. ін.) [свого] носа куди — втручатися в що-небудь. — Що це Олеся починає вже совати свого носа ніби туди, куди б і не слід?.. (Збірник про Кропивницького, 1955, 252); — На педагогіці, як святий на самогоні, розуміється, а теж свого носа суне (Юрій Мушкетик, Чорний хліб, 1960, 62); Тикати (ткнути) носом — звертати чию-небудь увагу на щось. — Оце, як бачиш, Грицю. Не робота, а шарпанина нервів. Кожного носом ткни. Сам на своєму горбі всю газету тягну (Андрій Головко, II, 1957, 552); Тютя з полив'яним носом, лайл. — хто-небудь нетямущий. [Ілько:] А чого ти не хочеш Марисі сказати, що ми любимось? Може б, вона тоді сама... [Уляна:] Що — сама?.. Тютя ти з полив'яним носом!.. Вона ж дума, що ти її по волі береш (Борис Грінченко, II, 1963, 519); Ударити в ніс — сильно подіяти на слизову оболонку носа. Від першого дотику вдарила в ніс порохнява, матрац був потертий, дірявий (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 175); У ніс заколоти див. заколоти; Утерти носа кому: а) показати свою перевагу над кимось, перевершити в чому-небудь когось. — От носа вам усім і втер цей новачок, дивіться, та як утер! — сміявсь Кульбак (Петро Дорошко, Три богатирі, 1959, 24); б) довести кому-небудь, що він помиляється в своїх діях, вчинках. Вчителеві.. утерли носа: коли ти, мовляв, пан, то й вичитуй по-панському (Степан Васильченко, I, 1959, 191); [Хоч] кров з носа див. кров; Чути носом — інтуїтивно відчувати. Зануда чув носом добрий могорич та смачну вечерю (Нечуй-Левицький, III, 1956, 351); — А я з такими панькатися не збираюся. Контру носом чую і спуску не даю... (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 84); [Що аж] у носі закрутило (закрутить) див. закрутити 2. 2. Дзьоб птаха. В тиші нічній виразно чутно, як крякають жаби в долині у ставку, як клекотить довгим носом чорногуз на сусідній стрісі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 246); Він побачив гурт диких качок, що плавали поміж очеретом і шульпотіли плескатими носами (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 320). 3. Передня частина човна, судна, літака і т. ін. Човен плив рівно і скоро, ніс його так і розрізував воду (Панас Мирний, V, 1955, 349); На носі й на кормі судна мерехтіли крізь морок вогники сигнальних ліхтарів (Юрій Смолич, Світанок.., 1953, 599); Він [катер] летів у бухті, наче вітер, майже не торкаючись носом високої хвилі (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 5). 4. Передня частина взуття. Як шалений вибіг [Антін] на сходи — термосив клямкою, дзвонив і гатив носом черевика в двері (Ірина Вільде, Наші батьки.., 1946, 29).

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Нося, -сі, м. дѣтск. Носъ.

Ілюстрації

Медіа

{{subst:Шаблон:Словник Грінченка і сучасність|підрозділ=Інститут філології}}