Відмінності між версіями «Умивати»
| Рядок 14: | Рядок 14: | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Umyvaty31052021.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Umyvaty31052021.jpg|x140px]] | ||
| − | + | |} | |
==Медіа== | ==Медіа== | ||
| Рядок 31: | Рядок 31: | ||
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут філології]] | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут філології]] | ||
| − | [[Категорія:Слова | + | [[Категорія:Слова 2021 року]] |
Поточна версія на 21:32, 28 жовтня 2021
Умивати, -ваю, -єш, сов. в. умити, умию, -єш, гл. 1) Умывать, умыть. Умивай же біле личко дрібними сльозами. Шевч. При одній свічі личенько вмивав, при другій свічі татоньки вбірав. Гол. Ввійшла в хату, Катерина їй ноги умила. Шевч. 114. Вмивати руки від чо́го. Отказываться отъ чего. Теперка вмивають руки від поля, а потому буде казати, що поля нема. Камен. у. 2) Сносить, снести водой. Як вода вмила (що, кого). Исчезъ безъ слѣда. Рудч. Ск. І. 81.
Зміст
Сучасні словники
1. кого. Мити кому-небудь обличчя, руки і т. ін. Циган сей страх не любив води, а ротмістр звелів Олексію щоранку водити його до криниці і добре вмивати (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 297); — І ти вже встав? — спитала вона, умиваючи Одарочку, котра одвертала своє личко від води, не давала умивати (Панас Мирний, I, 1954, 239); // що. Мити кому-небудь або собі (обличчя, руки і т. ін.). Цариця вмила ноги Іванкові й обтерла рушником (Три золоті слова, 1968, 180); Від глиняних стін віяло вологою, дзюркотів потік із чистою джерельною водою. Тимко підійшов до нього, вмив лице (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 217); Я до струмка серед битви тривожної В ніч приповзу, пересиливши спрагу, Вмию лице від пилюки дорожньої, Двічі ковтну і наповню баклагу (Андрій Малишко, I, 1956, 290).
2. перен. Змочувати, освіжати вологою (про дощ, росу і т. ін.). Тілько вітер тихесенько Повіє над ними [могилами], Тілько роси ранесенько Сльозами дрібними їх умиють (Тарас Шевченко, I, 1963, 106); Землю нашу, землю сонцелику Дощі умиють молоді (Микола Нагнибіда, Вибр., 1950, 5). ♦ Піт умиває (умивав) кого, що — піт густо вкриває (вкривав) кого-, що-небудь. Щелепи мені зводить, холодний піт вмиває чоло... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 418); Не дрімали, робили ми, Піт обличчя вмивав... (Максим Рильський, II, 1960, 25); Умивати (умити) руки див. рука; Умивати (умити) слізьми (сльозами) кого, що — гірко, невтішно плакати. Воно [дитя] не знає, Чого наймичка сльозами Його умиває (Тарас Шевченко, I, 1963, 314); Чого свої очі, чого свої милі Вмиваєш гіркими слізьми? (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 28); Як (мов і т. ін.) вода умила див. вода.
Ілюстрації
|
Медіа
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 437.
Зовнішні посилання
Іншими мовами
wash ( англ) https://www.kyivdictionary.com/uk/?q=%D1%83%D0%BC%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8&from_lang=uk&to_lang=en
