Відмінності між версіями «Садиба»
Рядок 23: | Рядок 23: | ||
== Мiстичнi садиби == | == Мiстичнi садиби == | ||
+ | [[Файл:Садиба сулими.jpg|міні|Садиба Якима Сулими]] | ||
* Садиба Сулими | * Садиба Сулими | ||
Садиба Сулими у Києві є класичним будинком із привидами, про який ходять, як мінімум, три страшні історії. Її потойбічним мешканцем вважався колишній господар – Яким Сулима, нащадок старовинного гетьманського роду. Відомо, що будівництво садиби було задумане Якимом та його дружиною Уляною у 1833-му році. Але ще до закінчення будівництва, 1840-го року, Сулима трагічно загинув. За однією з версій причиною смерті стало вбивство, за другою – нещасний випадок. Відносно недовго сумувавши, його вдова вдруге вийшла заміж за генерала Миколу Ловцова. Саме після цього й почалася містика. Мешканців і гостей добудованої садиби почав лякати примара Якима Сулими, якому, нібито, дуже не сподобалася «зрада» його благовірної. | Садиба Сулими у Києві є класичним будинком із привидами, про який ходять, як мінімум, три страшні історії. Її потойбічним мешканцем вважався колишній господар – Яким Сулима, нащадок старовинного гетьманського роду. Відомо, що будівництво садиби було задумане Якимом та його дружиною Уляною у 1833-му році. Але ще до закінчення будівництва, 1840-го року, Сулима трагічно загинув. За однією з версій причиною смерті стало вбивство, за другою – нещасний випадок. Відносно недовго сумувавши, його вдова вдруге вийшла заміж за генерала Миколу Ловцова. Саме після цього й почалася містика. Мешканців і гостей добудованої садиби почав лякати примара Якима Сулими, якому, нібито, дуже не сподобалася «зрада» його благовірної. | ||
− | Зазначимо, що після смерті Уляни будинок на Лютеранській відійшов під притулок для незаможних городян. Саме після цього привид Суліми припинив свою руйнівну діяльність. Замість нього почали діяти «сили, що не ідентифікуються». Жителів «Сулимівки» почали атакувати каміння і дрібні предмети, що казна-звідки бралися. Апогеєм розгулу «нечисті» стала масштабна пожежа, яка сталася морозною ніччю 1896-го року. Вогонь знищив дерев'яну частину будинку, а від кам'яної залишив жалюгідні руїни. Тільки завдяки щасливому випадку люди від події не постраждали. Нині в будівлі на Лютеранській,16 розміщуються офіси кількох компаній, «населені» веселими та прагматичними людьми. | + | Зазначимо, що після смерті Уляни будинок на Лютеранській відійшов під притулок для незаможних городян. Саме після цього привид Суліми припинив свою руйнівну діяльність. Замість нього почали діяти «сили, що не ідентифікуються». Жителів «Сулимівки» почали атакувати каміння і дрібні предмети, що казна-звідки бралися. Апогеєм розгулу «нечисті» стала масштабна пожежа, яка сталася морозною ніччю 1896-го року. Вогонь знищив дерев'яну частину будинку, а від кам'яної залишив жалюгідні руїни. Тільки завдяки щасливому випадку люди від події не постраждали. Нині в будівлі на Лютеранській,16 розміщуються офіси кількох компаній, «населені» веселими та прагматичними людьми. |
− | + | ||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== |
Версія за 15:40, 26 жовтня 2021
Садиба (від «садити», «саджати») — окреме поселення, комплекс житлових, господарських, паркових та інших будівель, а також, як правило, садибний парк, що становлять єдине ціле. Садиби з'являються в XV столітті пов'язані із системою маєтку, коли поміщик будував будинок у селі та оточував себе домочадцями.
Зміст
Тлумачення слова у сучасних словниках
Садиба — житловий будинок та господарські будівлі з прилеглими до них садом і городом, що разом з ними є окремим господарством. Садиба - це земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями.
Види садиб
- Селянська садиба
Селянська садиба організується двором, де тримали худобу, зберігали сільськогосподарський інвентар та вози, сани, зерно та ін. На півночі, при будинках на високому підкліті, двір був критий і, як правило, 2-ярусний: на нижньому поверсі тримали худобу, а на верхньому повіті зберігали сіно. У такий двір зазвичай можна було пройти з хати, не виходячи надвір. Замкнуте «кругле подвір'я», по чотирикутному периметру якого стояв будинок з коморою, що виходили на вулицю, і господарські будівлі, з'єднані між собою суцільною огорожею з навісом, відкритим усередину двору. Різновид круглого двору - "двір-фортеця", що з'явився в XV-XV ст. у степовій зоні, де була велика небезпека нападу татар: хата стояла посеред відкритого чотирикутного простору, створюваного надвірними спорудами та навісами; огорожу робили з товстих дубових колод, убитих вертикально. У південній частині степової зони відкритий двір часто був незамкнутим - господарські будівлі розташовувалися без особливого порядку і не були пов'язані між собою.
- Дворянська садиба
Дворянська садиба представляло окреме поселення, комплекс житлових, господарських, паркових та інших будівель, і навіть, зазвичай, садибний парк. До складу класичної панської садиби зазвичай входили панський будинок, кілька флігелів, стайня, оранжерея, будівлі для прислуги та ін. У великих садибах нерідко будувалася церква.
- Туристична садиба
У сучасному туристичному бізнесі — це зазвичай традиційні сільські будинки або виконані в традиційному стилі сучасні споруди. Залежно від своїх особистих уподобань, турист може вибрати агросадибу від традиційного сільського будинку до житлового комплексу з усіма зручностями та розважальним центром. У таких садибах туристи деякий час ведуть сільський спосіб життя, знайомляться з місцевою природою, культурою та звичаями за допомогою піших та кінних прогулянок та спілкування з місцевими жителями. У деяких агросадибах передбачено можливість активного відпочинку. Окрім традиційних видів відпочинку, в агросадибах туристам може бути запропонована сільськогосподарська робота на загальних підставах із місцевими жителями.
Садиби Києва
Мiстичнi садиби
- Садиба Сулими
Садиба Сулими у Києві є класичним будинком із привидами, про який ходять, як мінімум, три страшні історії. Її потойбічним мешканцем вважався колишній господар – Яким Сулима, нащадок старовинного гетьманського роду. Відомо, що будівництво садиби було задумане Якимом та його дружиною Уляною у 1833-му році. Але ще до закінчення будівництва, 1840-го року, Сулима трагічно загинув. За однією з версій причиною смерті стало вбивство, за другою – нещасний випадок. Відносно недовго сумувавши, його вдова вдруге вийшла заміж за генерала Миколу Ловцова. Саме після цього й почалася містика. Мешканців і гостей добудованої садиби почав лякати примара Якима Сулими, якому, нібито, дуже не сподобалася «зрада» його благовірної. Зазначимо, що після смерті Уляни будинок на Лютеранській відійшов під притулок для незаможних городян. Саме після цього привид Суліми припинив свою руйнівну діяльність. Замість нього почали діяти «сили, що не ідентифікуються». Жителів «Сулимівки» почали атакувати каміння і дрібні предмети, що казна-звідки бралися. Апогеєм розгулу «нечисті» стала масштабна пожежа, яка сталася морозною ніччю 1896-го року. Вогонь знищив дерев'яну частину будинку, а від кам'яної залишив жалюгідні руїни. Тільки завдяки щасливому випадку люди від події не постраждали. Нині в будівлі на Лютеранській,16 розміщуються офіси кількох компаній, «населені» веселими та прагматичними людьми.
Ілюстрації
Медіа
http://www.youtube.com/watch?v=hd2PErw0Ii8