Версія за 11:06, 8 жовтня 2021

Словник Грінченка

Лелечий, -а, -е. Свойственный, принадлежащій аисту.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник(1970-1980) ЛЕЛЕЧИЙ, а, е. Прикм. до лелека. Я ніколи ще не заглядав у лелечі гнізда (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 63).

Лелечий ЛЕЛЕ́ЧИЙ а, е. Прикм. до леле́ка. Я ніколи ще не заглядав у лелечі гнізда. (Л. Смілянський) За старою гіллястою грушею під глиняною урвистою горою тулилася присадкувата широка хата під очеретом, з лелечим гніздом на покрівлі і двома димарями. (П. Загребельний) Невдовзі зелена стіна застила Дідькову хижку від довколишнього світу, і тільки лелечий клекіт, вранішній димок із комина та стежка до річки, протоптана Дідьком в городніх нетрях, значили її. (В. Дрозд) Любимський дивився за лелечою хмарою, і йому хотілося кликнути, запитати, може, вони бачать. (Р. Іваничук)

Словозміна

ЛЕЛЕЧИЙ прикметник,тверда група відмінок чол. р. жін. р. сер. р. множина називний леле́чий леле́ча леле́че леле́чі родовий леле́чого леле́чої леле́чого леле́чих давальний леле́чому леле́чій леле́чому леле́чим знахідний леле́чий, леле́чого леле́чу леле́че,леле́чих, леле́чі орудний леле́чим леле́чою леле́чим леле́чими місцевий леле́чому, леле́чім леле́чій леле́чому, леле́чім леле́чих

Етимологія

ЛЕЛЕКА запозичення з тюркських мов;

• тур. крим.-тат. läiläk «лелека», аз. lejläk, кирг. leklek, каз. läjlek зводяться до перс. leklek, яке походить від ар. laklak «тс.»звуконаслідувального походження;
• припускалося звуконаслідувальне походження і на слов’янському ґрунті (Преобр. І 445; Младенов 272);
• р. [лекле́к] «біла чапля; лелека», болг. схв. лéлек «лелека»;