Відмінності між версіями «Поневірятися»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Рядок 48: | Рядок 48: | ||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
− | [[Файл: | + | [[Файл:Sum_01_187.jpg]] |
[[Категорія:По]] | [[Категорія:По]] |
Версія за 16:38, 3 жовтня 2021
ПОНЕВІРЯТИСЯ, -ряюся, -єшся, недок.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
Поневірятися
1. Терпіти труднощі, зазнавати мук, знущань.
- Нехай мене лучче [краще] понесуть на марах, ніж я маю поневірятись та терпіти од своїх дітей, од своєї рідні! (Нечуй-Левицький, II, 1956, 21);
- Я сам родом з-під Дрогобича, разом з батьком давно ще подався в Америку на заробітки і з того часу поневіряюсь... (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 100);
- — О діти, діти! На буряки, пузатим служить, весь вік поневірятись по наймах... За що? (Григорій Косинка, Новели, 1962, 13);
- Образно. Тепер я на який час покинула перекладати, — нехай-но ще дещо своє покінчу, а то так бідне поневіряється (Леся Українка, V, 1956, 33).
2. ким, над ким, діал. Знущатися.
- Мало ще мною люди поневірялися, всю силу забрали, всю кров виссали, а тепер ще дитину оддай їм... Не дочекають... (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 14);
- [Хвилимон (одпихає стражників):] Люде добрі, громадяне!.. Та доки ж поневірятиметься над нами всяка погань?.. (Марко Кропивницький, IV, 1959, 308).
Онлайн-бібліотека "Горох"
Довгий час перебувати де-небудь без особливого бажання в пошуках істини, спокою і т. ін.
- Я довго поневірялася, ходячи до чиновників, аж доки не знайшла відповіді на своє питання. (з газ.)
Етимологія
НУРЄ́ТИСИ - «поневірятися»
- неясне;
- можливо, результат спрощення незасвідченого понуря́тися з поневіря́тися;
ПОНЕВІРЯ́ТИ - «знущатися, зневажати; притамовувати, заглушувати»
- псл. ponevěrati;
- похідне ітеративне утворення від дієслова verti «замикати, замкнути» у заперечній формі ne verti «не замикати, не замкнути», що згодом набуло метафоричного значення «кидати, кинути напризволяще, (з)нехтувати»;
- у дальшій історії слов’янських мов, зокрема української, продовження псл. ponevěrati і їх похідні зазнали впливу з боку рефлексів іменника věrа «віра» і пов’язаних з ним слів, зокрема укр. неві́ра «нехристиянин», неві́рні «прибічники іншої релігії»;
- виведення від гіпотетичної основи ver- «мати в полі зору», зіставлюваної з лат. vereor «шаную, поважаю», нвн. wahren «берегти, оберігати» (Machek ESJČ 471) позбавлене підстав;
- п. ponie-wierać «недбало обходитися (з речами); зневажати», poniewierać się «валятися (про речі); поневірятися, тинятися (про людей)», ч. poněvirac «нехтувати, погано поводитися», слц. ponevierat sa «блукати, тинятися; (про речі) валятися», слн. ponevériti «розтратити, привласнити»;