Відмінності між версіями «Руненце»

Версія за 09:25, 7 червня 2021

Руненце, -ця, с. Ум. отъ руно.

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

РУНО 1, а, сер. Густа і довга вовна з овець, яка не розпадається на окремі пасма, а становить одне ціле. — А хіба ж не радується душа, коли острижеш барана, а на ньому руно!.. Таке руно, що розкинеш і — на весь сарай! (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 148); Лискуче руно славно в'яжеться, не розсипається (Костянтин Гордієнко, Вірність, 1943, 69); * Образно. Туман розвіявся, як дим, тільки де-не-де останні його волохаті руна танули в бузкових ущелинах (Олесь Донченко, III, 1956, 504); * У порівняннях. Шерсть на тій собаці як руно (Словник Грінченка); // Вовна, настрижена з однієї вівці. Тільки він один щодня здіймав панові п'ятдесят — шістдесят тонких рун (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 48); // Овеча шкура з вовною. Свіжого віття накидав, овечим накрив його руном. Сів на цім місці тоді і улюблений син Одіссеїв (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 274); * У порівняннях. Не встрелив велета господь своїм ясним перуном, він тільки сном його накрив, немов м'якеньким руном (Леся Українка, I, 1951, 459); // перен. Густе, пишне волосся. — Здорові! — привітався він, скидаючи.. шапку та показуючи ціле руно посивілого волосся на голові (Панас Мирний, III, 1954, 12). Золоте руно: а) в старогрецькій міфології — золота бараняча шкура. Фантастичні оповідання про населення Причорномор'я збереглися в деяких грецьких легендах про золоте руно, про мандрівки Одіссея тощо (Історія СРСР, I, 1956, 17); б) те, що має найвищу якість, є найціннішим. Отари [овечок] — золоте руно степовиків — блукають по всьому примор'ю (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 316).

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання