Відмінності між версіями «Змійок»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Джерела та література)
(Медіа)
Рядок 28: Рядок 28:
  
 
==Медіа==
 
==Медіа==
 +
{{#ev:youtube|aEWX18cRTsM}}
 +
{{#ev:youtube|-E1wekTrubU}}
  
 
==Див. також==
 
==Див. також==

Версія за 11:46, 2 червня 2021

Змійок, -йка, м. Ум. отъ змій.

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЗМІЙ, я, чол.

1. рідко. Те саме, що змія 1. Необачні звірята не доглянули, що серед величезного зеленого листя сидів страшенний змій-удав (Іван Франко, VII, 1952, 328); По тихому морю два змії пливуть велетенські.. І, вигинаючись пружно, до берега поряд простують (Микола Зеров, Вибр., 1966, 243); Взимку їхній палац з білими колонами здається казковою будовою, лише неприємне враження справляє чавунний змій у басейні (Михайло Стельмах, I, 1962, 12); * У порівняннях. Сірим змієм плазує шлях з гори в долину поміж зеленою травою безкрайого степу (Панас Мирний, IV, 1955, 310); Аркан, як змій, з руки стрибнув (Микола Бажан, Роки, 1957, 235).

2. Казкова істота з крилами і зміїним тулубом, наділена незвичайною силою; дракон. В скелі живе змій. І це нечиста сила. Сім год живе гадиною, другі сім год — полозом.., а треті сім год живе змієм із крилами, — такі великі, як у вітряка... (Борис Грінченко, II, 1963, 332); Глянув [Гриць] вниз, та і злякався, Перед ним страшенний змій По дорозі простягався: Кігті гаком, із-під вій, Очі полум'ям горіли (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 248); * У порівняннях. Вискочила [блискавка] з хмар, мов огняний змій, вмить скрутилась, звилась, як гадина, і оперезала півнеба (Нечуй-Левицький, II, 1956, 389); Високий ватаг.. обходить з вогнем стоїще. Обличчя в нього поважне, як у жерця, ноги ступають твердо й широко, а дим з головешки фурка за ним крилатим змієм (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 320).

3. заст. Біблійний образ диявола, що спокусив людину в раю. [Василь:] То не він [чоловік] же вигадував той гріх. Його хтось другий, кажуть, підвів. [Маруся:] Дух злий, увійшовши у змія, спокусив [чоловіка] (Панас Мирний, V, 1955, 106); — У вас, молодий чоловіче, мудрість мужа, а хитрість змія-іскусителя [спокусника] (Петро Колесник, Терен.., 1959, 229).

4. перен. Про підступну, хитру людину. — Еней злий змій, — не чоловік! (Іван Котляревський, I, 1952, 84); Не спокушайте мене. Ви змій! Ви розбещуєте народі (Олександр Довженко, I, 1958, 415); // Про злого, сильного і підступного ворога. Наростає лють... Це гармати б'ють, подихає змій, і встає в огні Харків вдалині, рідний Харків мій (Володимир Сосюра, II, 1958, 273); Ми за нашу Вкраїну Вбили змія з Берліна, Замели пожарину з двора (Андрій Малишко, Любов, 1946, 72); // Уживається як лайливе слово. — Біла пташка Хмарою спустилась Над царем тим мусянджовим І заголосила: «І ми сковані з тобою, Людоїде, змію! На страшному на судищі Ми бога закриєм Од очей твоїх неситих..» (Тарас Шевченко, I, 1963, 249); Обняв Гавран дівчиноньку: — А, добув таки я любу! — Помиливсь, турецький змію (Павло Грабовський, I, 1959, 268).

5. Дитяча іграшка: легкий каркас, обтягнутий папером або тканиною, з довгою ниткою для запускання в повітря. — Ой, вітряно нині, — малеча радіє, — запустим до хмар паперового змія! (Наталя Забіла, Одна сім'я, 1950, 63); Одне з улюблених занять учнів — це. пускання повітряних зміїв. Для виготовлення змія треба мати папір і соснові дранки (Гурток «Умілі руки в школі», 1955, 187). ♦ Зелений змій — горілка. [Соняшник:] А я, гадаєте, з порожніми руками? (Виймає пляшку). [Паливода:] Щодо мене, я утримуюсь. Зелений змій — ворог соціалістичної моралі (Любомир Дмитерко, Дівоча доля, 1960, 89); Напитися (попитися і т. ін.) до зеленого (блакитного) змія — до нестями сп'яніти. Раз попилися опришки до блакитного змія (Гнат Хоткевич, II, 1966, 207).

Ілюстрації

Zmii1.jpg Zmii2.jpg Zmii3.jpg

Медіа

Див. також

Джерела та література

1. Гадина, гадюка // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1958. — Т. 1, кн. II : Літери В — Ґ. — С. 221-222.

2. Змій, дракон // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1959. — Т. 2, кн. 4 : Літери Ж — Й. — С. 501-503.

Зовнішні посилання