Відмінності між версіями «Пікинер»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
| Рядок 3: | Рядок 3: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | + | '''ПІКІНЕ́Р''', а, чол. Поселенець, звичайно військовий, що за наказом царського уряду жив на Україні і брав участь в обороні Новоросійської губернії від нападу кримських татар і турків. ''Заворушення вилилися в 1769 р. у велике повстання пікінерів на Півдні — в Новоросійській губернії'' (Історія УРСР, I, 1953, 350); ''Пікінери, що їх ставили на варту, співчували турбаївцям, часто тікали з своїх постів'' (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 195). [[http://sum.in.ua/p/6/532/2 Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 532.]] | |
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:15%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:left" | {| style="width:15%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:left" | ||
Версія за 22:28, 27 грудня 2020
Пікине́р, пікинір, -ра, м. Пикинеръ. КС. 1899. ХП. 301. А в пікинери вербували, та теж охочих. Шевч. 591. Ой як би нам славних запорожців в пікинери забрати. Грин. III. 601.
Зміст
Сучасні словники
ПІКІНЕ́Р, а, чол. Поселенець, звичайно військовий, що за наказом царського уряду жив на Україні і брав участь в обороні Новоросійської губернії від нападу кримських татар і турків. Заворушення вилилися в 1769 р. у велике повстання пікінерів на Півдні — в Новоросійській губернії (Історія УРСР, I, 1953, 350); Пікінери, що їх ставили на варту, співчували турбаївцям, часто тікали з своїх постів (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 195). [Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 532.]
Ілюстрації
|
