Відмінності між версіями «Бідолака»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(не показано одну проміжну версію цього учасника) | |||
Рядок 14: | Рядок 14: | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:1jjj8xtj88c41.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:1jjj8xtj88c41.jpg|x140px]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Dfa.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Dfa.jpg|x140px]] | ||
− | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Unnamed (2).jpg|x140px]] |
|} | |} | ||
Поточна версія на 17:22, 25 грудня 2020
Бідолака, -ки, об. = Бідолаха. Маятись йому одинокому бідолаці. МВ. II. 143.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
БІДОЛА́ХА, рідко БІДОЛА́ГА, БІДОЛА́КА, и, чол. і жін., розм. Бідна, нещасна людина; бідняга. Чисто на сміх та на глум зробила [доля] його наймитом, бідолахою без поля і ріллі, без хати і роду (Іван Франко, III, 1950, 126); Сидять в путах арестанти, Трохи одпочити Позволено бідолагам Та води напитись (Тарас Шевченко, II, 1953, 187); Зловили десь у лісі чоловіка непевного, та се був якийсь бідолака, що його вигнала на великий шлях нуждонька та бідонька (Марко Вовчок, I, 1955, 361); — Мабуть, здоров'ям плохенький, бідолаха, бо дуже блідий (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 130).