Відмінності між версіями «Кара»
| (не показано одну проміжну версію цього учасника) | |||
| Рядок 3: | Рядок 3: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | + | '''[http://sum.in.ua/s/bubukh Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)]''' | |
| + | |||
| + | КА́РА, и, жін. | ||
| + | 1. Суворе покарання, відплата за що-небудь. Еней з Сивиллою гляділи, Якії муки тут терпіли, Якая кара всім була (Іван Котляревський, I, 1952, 134); | ||
| + | // Катування. Мати скочила від плуга, стала між уланом і сином, готова за хлопця прийняти кару (Дмитро Бедзик, Студені Води, 1959, 18); | ||
| + | // Страта. На другий день рано вони [батько з сином] їдуть на місце кари (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 416). | ||
| + | Кара на горло, заст. — страта. | ||
| + | ♦ [Чиста] кара божа (господня) — уживається для вираження сильного незадоволення ким-, чим-небудь; горе, нещастя, напасть. — Се кара божа, ті діти! — вибухнула Маріора, збираючи розкидану по сінях посуду (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 186); — Бачу, що справді ліпше вже тобі все розказати, а то ж се чиста кара божа! (Леся Українка, III, 1952, 659). | ||
| + | 2. діал. Штраф. По трьох днях прийшов Гершкові наказ заплатити 2 корони кари за непослух (Осип Маковей, Вибр., 1956, 358). | ||
| + | |||
| + | '''[http://slovopedia.org.ua/35/53393/45543.html Орфографічний словник української мови]''' | ||
| + | |||
| + | ка́ра | ||
| + | іменник жіночого роду | ||
| + | |||
| + | |||
| + | '''[http://slovopedia.org.ua/93/53393/834134.html Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови]''' | ||
| + | |||
| + | кара | ||
| + | -и, ж. 1》 Суворе покарання, відплата за що-небудь. | ||
| + | || Катування. | ||
| + | || Страта. | ||
| + | [Чиста] кара Божа (Господня) — уживається для вираження сильного незадоволення ким-, чим-небудь; горе, нещастя, напасть. | ||
| + | 2》 діал. Штраф | ||
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
| − | + | [[Зображення:Tn1 0 57296500 1487435937 58a878a18be6d.jpg|x140px]] | |
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
==Медіа== | ==Медіа== | ||
| + | {{#ev:youtube|v7Zv3OeA_-8}} | ||
| + | {{#ev:youtube|TqBGx1l-7hs}} | ||
| + | {{#ev:youtube|9glFVFLyQpI}} | ||
==Див. також== | ==Див. також== | ||
| − | + | '''[https://uk.wiktionary.org/wiki/%D0%B1%D1%83%D0%B1%D1%83%D1%85 Вікісловник]''' | |
| − | + | ||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
| + | '''[https://uk.wiktionary.org/wiki/%D0%9A%D0%B0%D1%82%D0%B5%D0%B3%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%8F:%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96_%D0%B2%D0%B8%D0%B3%D1%83%D0%BA%D0%B8 Вікісловник - Українські вигуки]''' | ||
| − | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет | + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет права та міжнародних відносин]] |
| − | [[Категорія:Слова | + | [[Категорія:Слова 2020 року]] |
Поточна версія на 01:49, 22 грудня 2020
Кара, -ри, ж. 1) Наказаніе. Стоять Гонта з Залізняком, кричать: «Ляхам кари! Кари ляхам, щоб каялись». Шевч. 187. Се кара божа на нас. Мет. 263. 2) Гнѣвъ, немилость. А я живу в божій карі: не дав мені Господь пари. Мет. 57. Ум. Каронька. Яку б же нам, славним запорожцям, та кароньку дати? Нп.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
КА́РА, и, жін. 1. Суворе покарання, відплата за що-небудь. Еней з Сивиллою гляділи, Якії муки тут терпіли, Якая кара всім була (Іван Котляревський, I, 1952, 134); // Катування. Мати скочила від плуга, стала між уланом і сином, готова за хлопця прийняти кару (Дмитро Бедзик, Студені Води, 1959, 18); // Страта. На другий день рано вони [батько з сином] їдуть на місце кари (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 416).
Кара на горло, заст. — страта.
♦ [Чиста] кара божа (господня) — уживається для вираження сильного незадоволення ким-, чим-небудь; горе, нещастя, напасть. — Се кара божа, ті діти! — вибухнула Маріора, збираючи розкидану по сінях посуду (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 186); — Бачу, що справді ліпше вже тобі все розказати, а то ж се чиста кара божа! (Леся Українка, III, 1952, 659). 2. діал. Штраф. По трьох днях прийшов Гершкові наказ заплатити 2 корони кари за непослух (Осип Маковей, Вибр., 1956, 358).
Орфографічний словник української мови
ка́ра іменник жіночого роду
Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
кара -и, ж. 1》 Суворе покарання, відплата за що-небудь. || Катування. || Страта. [Чиста] кара Божа (Господня) — уживається для вираження сильного незадоволення ким-, чим-небудь; горе, нещастя, напасть. 2》 діал. Штраф
Ілюстрації
