Відмінності між версіями «Манія»

Версія за 15:26, 19 грудня 2020

Манія́, -нії́, ж. 1) = Мана. Причепився, як тая манія. Чуб. І. 196. 2) Кошениль, сурикъ. Щоки терли манією, а блейвасом і ніс, і лоб. Котл. Ен. III. 49.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

МАНІЯ, ї, жін.

1. Хворобливий стан психіки, для якого характерне зосередження свідомості та почуттів на якійсь одній ідеї. — Ну-ну, без компліментів, — засміявся Каргат. — А то я ще на манію величчя захворію... (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1935, 297); При манії переслідування зустрічаємо такі випадки, коли хворий вперто вважає за реально існуюче те, чого він боїться або чого він не хоче (Павлов, Фізіологія вищої нервової діяльності, 1951, 207).

2. перен. Сильна пристрасть, потяг до чогось. Практична метеорологія хутко стане зовсім моєю манією (Леся Українка, V, 1956, 389); Це в Сагайди манія. Він пише багато, куди попало і кому попало, з єдиною метою — одержати фотографію (Олесь Гончар, III, 1959, 29).

...МАНІЯ, ї, жін. Друга частина складного слова, що означає пристрасть, любов до того, що виражено в першій частині слова, напр.: англоманія, графоманія, наркоманія тощо.

МАНІЯ 1, ї, жін., заст. Сурик. Щоки терли [жінки] манією, А блейвасом і ніс, і лоб, Щоб краскою, хоч не своєю, Причаровать [причарувать] к собі кого б (Іван Котляревський, I, 1952, 140). МАНІЯ 2, ї, жін., діал. Привид. Наталя Семенівна (побачивши Оксану): Ти?! Оксана: Я! Не полохайтесь! Це не манія моя, а я живесенька... (Марко Кропивницький, I, 1958, 416).

Словник іншомовних слів Мельничука

МАНІЯ

ма́нія (від грец. μανία – безумство, захоплення) психічний розлад, при якому у хворого виникають нав’язливі ідеї. Спостерігається при різних психічних захворюваннях (маніакально-депресивному психозі, шизофренії), інша назва – маніакальний стан.

Словник із соціальної роботи

манія

патологічний психічний стан, який зазвичай представляє фазу маніакально-депресивного захворювання. Манія характеризується високим духовним підйомом, гіперактивністю, а підвищена самооцінка часто збагачується параноїдальним уявленням про свою велич. Жадоба до нових вражень і переживань відображається у “мовному напорі” і “польоті ідей”. Підйом настрою і завищена самооцінка не відповідають реальності, оскільки в дійсності індивід переживає (зазвичай неусвідомлено) почуття втрати та катастрофи. Індивід знаходиться у стані “прекрасного” самопочуття, заперечуючи в своїй уяві реальність травматичних переживань, як дійсних, так і тих, які мали місце в минулому. Таким чином пацієнт протидіє депресії, але з великими втратами для самопізнання і критичності і тільки тимчасово, оскільки епізоди манії неминуче поступаються місцем депресивним станом. англ. mania; нім. Manie f=; угор. mánia; рос. мания.

Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови

манія -ї, ж. 1》 Хворобливий стан психіки, для якого характерне зосередження свідомості й почуттів на якійсь одній ідеї. Загальмована манія — поєднання піднесеного настрою, мовленнєвого збудження з руховою загальмованістю. Манія величі — поєднання маніакального синдрому з маренням величі. Непродуктивна манія — поєднання піднесеного настрою та рухового збудження з відсутністю потягу до діяльності. Резонерствуюча манія — маніакальний синдром з мовленнєвим збудженням у формі тривалих повчальних промов та просторікувань. Сенільна манія — маніакальний синдром, що виникає у старечому віці, частіше у формі гнівливої, сплетеної або непродуктивної манії. Сплетена манія — маніакальний синдром, який характеризується крайнім ступенем мовленнєвого збудження, що проявляється незв'язністю мислення та мовлення. Транзиторна манія — маніакальний синдром, що спостерігається впродовж лише кількох годин або днів. Хронічна манія — гіпоманіакальний стан, який зберігається впродовж багатьох років. Шалена манія — маніакальне збудження із злобністю або люттю, схильністю до агресивних та руйнівних дій.

2》 перен. Патологічна, сильна пристрасть, потяг до чогось (напр. графоманія).

3》 Страховисько, яким лякають дітей.

Етимологія

Манія

Через посередництво латинської мови (лат. mania «тс.») запозичено з грецької;

Гр. μανία «божевілля, шаленство, душевна хвороба» пов’язане з дієсловом μαίνομαι «лютую, шалію», спорідненим з дінд. mányate «думає», ав. mainyeite «тс.», дірл. domoiniur «гадати, мати намір», псл. mьněti, укр. мни́мий;

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 622-633.

Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.

Зовнішні посилання

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) Словник іншомовних слів Мельничука Словник із соціальної роботи Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови Етимологія