Відмінності між версіями «Викрик»
| Рядок 2: | Рядок 2: | ||
[[Категорія:Ви]] | [[Категорія:Ви]] | ||
| − | ==Сучасні словники== | + | ==Сучасні словники== |
| − | + | ==='''Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)'''=== | |
| − | '''Словник української мови | + | |
| − | + | ||
'''ВИ́КРИК''', у, чол. Щось дуже голосно вимовлене, вигукнуте або уривчастий крик. | '''ВИ́КРИК''', у, чол. Щось дуже голосно вимовлене, вигукнуте або уривчастий крик. | ||
| Рядок 12: | Рядок 10: | ||
Серед гомону й викриків бряжчали струни то в одних, то в інших руках (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 76). | Серед гомону й викриків бряжчали струни то в одних, то в інших руках (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 76). | ||
| − | '''Словник синонімів Караванського | + | ==='''Словник синонімів Караванського'''=== |
ВИГУК | ВИГУК | ||
крик, погук, '''викрик'''; оклик, поклик; мн. ВИГУКИ, волання, вигукування. | крик, погук, '''викрик'''; оклик, поклик; мн. ВИГУКИ, волання, вигукування. | ||
| − | '''Тлумачний словник української мови у 20-ти томах | + | ==='''Тлумачний словник української мови у 20-ти томах'''=== |
ВИ́ГУК | ВИ́ГУК | ||
Версія за 22:31, 17 грудня 2020
Ви́крик, -ку, м. Крикъ. Гомін.... перейшов у викрик. Мир. ХРВ. 262.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ВИ́КРИК, у, чол. Щось дуже голосно вимовлене, вигукнуте або уривчастий крик.
— Я піду. А ще хто? — І я! І я! — чуються з купи викрики (Панас Мирний, IV, 1955, 185); Серед гомону й викриків бряжчали струни то в одних, то в інших руках (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 76).
Словник синонімів Караванського
ВИГУК крик, погук, викрик; оклик, поклик; мн. ВИГУКИ, волання, вигукування.
Тлумачний словник української мови у 20-ти томах
ВИ́ГУК
1. Голосно викрикнуте слово, фраза, виданий звук, який передає певне почуття, емоцію.
Приклади. Вона [сусідка] трохи спізнилась... – Як! знову вона? – скрикнула Марта. Однак їй зараз стало досадно за вигук. (М. Коцюбинський) Уже зорі почали бліднути, а біля Потапової хати .. стояв галас і п'яні вигуки. (М. Хвильовий) Після вигуків здивування запанувала глибока тиша. (О. Донченко)
2. лінгв. Клас незмінних слів, які служать для безпосереднього вияву почуттів і емоційно-вольових реакцій на навколишню дійсність.
Приклади. Повтори вигуків, що в значній частині пісень родинно-побутового циклу мають епізодичний характер, зрідка можуть виконувати функцію ритмічної організації структури. (з наук. літ.) Вигуки експресивно передають різні емоції (горе, радість, сум, здивування і т. ін.). (з наук.-попул. літ.)
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
. .Див. також
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 416.
Тлумачний словник української мови у 20-ти томах
Зовнішні посилання
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
