Відмінності між версіями «Інтернет як поле бою»
(Створена сторінка: =='''''Підбитий «Горобець»'''''== === Керівник практики від Університету === Богдана Миколаївн...) |
(→Підбитий «Горобець») |
||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | ==''''' | + | =='''''Інтернет як поле бою'''''== |
=== Керівник практики від Університету === | === Керівник практики від Університету === | ||
Богдана Миколаївна Бадрак | Богдана Миколаївна Бадрак | ||
| Рядок 12: | Рядок 12: | ||
'''Жовтень 23, 2020''' Богдан СМОЛЯР, студент V курсу Інституту журналістики Київського університету імені Бориса Грінченка | '''Жовтень 23, 2020''' Богдан СМОЛЯР, студент V курсу Інституту журналістики Київського університету імені Бориса Грінченка | ||
| − | Продовжуючи тему [ | + | Продовжуючи тему [http://grinchenko-inform.kubg.edu.ua/operatsiya-tiktokizatsiya/#.X884r9j7RPZ «ТікТокізації»], порушену Олександрою Чагарною, мушу зазначити, що у сучасному світі це аж ніяк не дивно: соціальні мережі використовувались у політичних кампаніях чи просто як інформаційний майданчик з моменту їх появи. Згадаймо хоча б американську мережу для мікроблогінгу Twitter, яка 2009 року затягла у свої тенета американського бізнесмена і політика, нинішнього президента США Дональда Джона Трампа. Це і стало поворотним моментом у використанні такихмереж не тільки як засобів спілкування. |
Сьогодні, мабуть, кожен третій має чи бодай мав акаунт у Twitter. Хоча користувачам з теренів колишнього СРСР більше припала до душі російська соціальна мережа «Вконтакте», аніж майданчик, у якому максимальна кількість символів у так званому “твіті” – 280 (а до листопада 2017-го взагалі було лишень 140). | Сьогодні, мабуть, кожен третій має чи бодай мав акаунт у Twitter. Хоча користувачам з теренів колишнього СРСР більше припала до душі російська соціальна мережа «Вконтакте», аніж майданчик, у якому максимальна кількість символів у так званому “твіті” – 280 (а до листопада 2017-го взагалі було лишень 140). | ||
Поточна версія на 10:27, 8 грудня 2020
Інтернет як поле бою
Керівник практики від Університету
Богдана Миколаївна Бадрак
Керівник від бази практики
Ясиновський Валерій Кирилович
Місце публікації: http://grinchenko-inform.kubg.edu.ua/internet-yak-pole-boyu/
Жовтень 23, 2020 Богдан СМОЛЯР, студент V курсу Інституту журналістики Київського університету імені Бориса Грінченка
Продовжуючи тему «ТікТокізації», порушену Олександрою Чагарною, мушу зазначити, що у сучасному світі це аж ніяк не дивно: соціальні мережі використовувались у політичних кампаніях чи просто як інформаційний майданчик з моменту їх появи. Згадаймо хоча б американську мережу для мікроблогінгу Twitter, яка 2009 року затягла у свої тенета американського бізнесмена і політика, нинішнього президента США Дональда Джона Трампа. Це і стало поворотним моментом у використанні такихмереж не тільки як засобів спілкування.
Сьогодні, мабуть, кожен третій має чи бодай мав акаунт у Twitter. Хоча користувачам з теренів колишнього СРСР більше припала до душі російська соціальна мережа «Вконтакте», аніж майданчик, у якому максимальна кількість символів у так званому “твіті” – 280 (а до листопада 2017-го взагалі було лишень 140).
Проте нині на часі не Instagram, Facebook чи Twitter, а саме славнозвісний TikTok – мережа, яка має мільйони користувачів-тінейджерів. Невже українським політикам так було конче необхідно заволодіти і цим полем для інформаційного бою зі своїми супротивниками у партійних перегонах?
Для пояснення цього феномену «бажання володіти усіма просторами веб-павутиння» ідеально підходять аргументи Пітера Сінгера: «Кожен намагається підпорядкувати глобальне інформаційне середовище своїй волі». Ця цитата чудово прояснює правду про те, що нинішній інтернет – це не просто можливість показати, як ти живеш, що їв на сніданок або де пив-гуляв цими вихідними. Що інтернет – це поле бою. Не з явною кров’ю та побоями (хоч подібні наслідки інтернет-дискусій давно не рідкість), але із серйозними, часом глобальними втратами. У сучасному світі слова, які формують аргументи, фейки, а відтак і суспільну думку, є вирішальними у становленні нових порядків чи породженні конфліктів. Лише одна публікація у Твіттері, Фейсбуці чи Інстаграмі здатна призвести до переворотів у країні та революцій. А тому будьте обережні, адже ваш, здавалося б, невинний коментар чи публікація у соціальних мережах можуть створити чимало проблем. І вам, і вашому оточенню чи співтовариству, а інколи – і світові.
