Відмінності між версіями «Зараз або ніколи»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Створена сторінка: {{subst:Шаблон:Проект з дисципліни}})
 
(Заголовок 1)
Рядок 1: Рядок 1:
  
=='''Заголовок 1'''==
+
=='''''Не потім, а вже!'''''==
 +
''
 +
=== Керівник практики від Університету ===
 +
Богдана Миколаївна Бадрак
  
===Заголовок 2===
+
=== Керівник бази практики ===
 +
Ясиновський Валерій Кирилович
  
====Заголовок 3====
 
  
===Оцінка викладача===
+
Місце публікації: http://grinchenko-inform.kubg.edu.ua/ne-potim-a-vzhe/#.X8T5-WgzaUk
 +
 
 +
 
 +
'''Листопад 18, 2019'''  Сніжана МАКАРЕНКО, студентка IV курсу Інститут журналістики університету імені Бориса Грінченка
 +
 
 +
Мистецькі тенденції минулого нерідко по-новому відгукуються в сьогоденні. І то у найнесподіваніших проявах. Такої думки музикант і  автор електронної музики Єгор КАРНИЦЬКИЙ.
 +
 
 +
– Єгоре, чому тебе зацікавив  саме  цей музичний напрямок?
 +
 
 +
–  По щирості, я й не гадав, що в атмосфері електронної музики знайду такий внутрішній комфорт. Спершу мене цікавили традиційні музичні тусовки – в барах, на дискотеках, тут проводив вільний час. А потім загорівся бажанням стати частиною «електронного світу». Точніше – його творцем. І цей інтерес спровокував дію. Боявся лише, що не впораюся – збагнути, зуміти, знайти…
 +
 
 +
– Як народжується твоя музика?
 +
 
 +
–  Нелегко. У ній намагаюся розкрити своє «я», свій внутрішній стан. Для художника кольори, для мене – звуки.  Не можу просто змусити себе, одного бажання замало. Але й внутрішнього спалаху недостатньо. Треб ще вміти користуватися технічними засобами,  спецефектами, потрібне відчуття, коли «досить», а коли треба «додати».  Хочу освоїти фах звукорежисера, та поки що на додаткові курси не вистачає грошей. Тож відчуваю, що працюю ніби навпомацки, самостійно набиваю руку… Але помилки допомагають удосконалитися. А ще переймаю досвід у знайомих. Часом своєрідною «музою» стає столичний арт-клуб «Closer», чи не найкращий такий заклад у Європі.
 +
 
 +
– Виходить, тебе поки що можна називати діджеєм-початківцем?
 +
– Та ні, це не так!  Всі знають, що діджей – це людина, яка «крутить» уже готові музичні твори, добирає їх за темою. А моє захоплення – творити музику з різних звуків і спецефектів, які комбінуються один з одним.  Так, часом береш уже відому тему чи композицію, навіть класичну, але в мене вона звучить по-новому, сучасно і несподівано…
 +
 
 +
Навчаюся у виші, працюю, щоб себе забезпечити, тому знайти вільний час для музики  не так і легко. Але якщо ти відчуваєш, що це твоє, то знайдеш і час, і можливості. І неодмінно досягнеш досконалості. Нехай не сьогодні, нехай завтра чи післязавтра. Але починати треба вже!

Версія за 16:00, 30 листопада 2020

Не потім, а вже!

Керівник практики від Університету

Богдана Миколаївна Бадрак

Керівник бази практики

Ясиновський Валерій Кирилович


Місце публікації: http://grinchenko-inform.kubg.edu.ua/ne-potim-a-vzhe/#.X8T5-WgzaUk


Листопад 18, 2019 Сніжана МАКАРЕНКО, студентка IV курсу Інститут журналістики університету імені Бориса Грінченка

Мистецькі тенденції минулого нерідко по-новому відгукуються в сьогоденні. І то у найнесподіваніших проявах. Такої думки музикант і автор електронної музики Єгор КАРНИЦЬКИЙ.

– Єгоре, чому тебе зацікавив саме цей музичний напрямок?

– По щирості, я й не гадав, що в атмосфері електронної музики знайду такий внутрішній комфорт. Спершу мене цікавили традиційні музичні тусовки – в барах, на дискотеках, тут проводив вільний час. А потім загорівся бажанням стати частиною «електронного світу». Точніше – його творцем. І цей інтерес спровокував дію. Боявся лише, що не впораюся – збагнути, зуміти, знайти…

– Як народжується твоя музика?

– Нелегко. У ній намагаюся розкрити своє «я», свій внутрішній стан. Для художника кольори, для мене – звуки. Не можу просто змусити себе, одного бажання замало. Але й внутрішнього спалаху недостатньо. Треб ще вміти користуватися технічними засобами, спецефектами, потрібне відчуття, коли «досить», а коли треба «додати». Хочу освоїти фах звукорежисера, та поки що на додаткові курси не вистачає грошей. Тож відчуваю, що працюю ніби навпомацки, самостійно набиваю руку… Але помилки допомагають удосконалитися. А ще переймаю досвід у знайомих. Часом своєрідною «музою» стає столичний арт-клуб «Closer», чи не найкращий такий заклад у Європі.

– Виходить, тебе поки що можна називати діджеєм-початківцем?

– Та ні, це не так!  Всі знають, що діджей – це людина, яка «крутить» уже готові музичні твори, добирає їх за темою. А моє захоплення – творити музику з різних звуків і спецефектів, які комбінуються один з одним.  Так, часом береш уже відому тему чи композицію, навіть класичну, але в мене вона звучить по-новому, сучасно і несподівано…

Навчаюся у виші, працюю, щоб себе забезпечити, тому знайти вільний час для музики не так і легко. Але якщо ти відчуваєш, що це твоє, то знайдеш і час, і можливості. І неодмінно досягнеш досконалості. Нехай не сьогодні, нехай завтра чи післязавтра. Але починати треба вже!