Відмінності між версіями «Хижо»
(→Джерела та література) |
|||
| (не показано 11 проміжних версій цього учасника) | |||
| Рядок 4: | Рядок 4: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
Тлумачення слова у сучасних словниках | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
| + | ХИЖО, присл. Як це властиво хижакові, хижакам. Із ташанських очеретів виходить вовча зграя, хижо винюхує сніжок.., всідається навколо ополонок, і зимовими зорями довго світяться в темній воді вовчі очі (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 506); Хижо і пильно [татари] оглянули степ (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 135); | ||
| + | // Злісно, люто. Мати йому: — А в школу як? — Прокіп так хижо: — А, в школу... грамоти тобі!.. в пани сина!.. — А хоч би й у пани? — Щоб і нога в школі!.. щоб і нога не була! — кричить (Архип Тесленко, З книги життя, 1949, 39); Засовалась Галя на місці; очі знову засвітили хижо; лице затіпалось (Панас Мирний, I, 1949, 343); Глоба тільки посміхнувся хижо: — Я плюю на твою заборону! (Іван Рябокляч, Золототисячник, 1948, 66); * Образно. На будівництво почали прибувати екскаватори з великими залізними ковшами, вони хижо вгризалися в кам'яне лігво ріки (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 55); Ніч бреде по узліссю — у ярах заляга. Місяць хижо поблискує, мов кривий ятаган (Борис Олійник, На лінії.., 1972, 83). | ||
| + | |||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 54. | ||
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | + | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:25afc433c99ce486b75e3aaef321ed988eca7f23.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:12323.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Scale 1200.jpeg|x140px]] |
|} | |} | ||
==Медіа== | ==Медіа== | ||
| + | {{#ev:youtube|CZhvcXquN3w}} | ||
==Див. також== | ==Див. також== | ||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
| + | https://slovnyk.ua/index.php?swrd=%D1%85%D0%B8%D0%B6%D0%BE | ||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
Поточна версія на 23:38, 25 листопада 2020
Хижо, нар. Хищно. Поглядали на Лесю так хижо, як вовки на ягницю. К. ЧР. 90.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках ХИЖО, присл. Як це властиво хижакові, хижакам. Із ташанських очеретів виходить вовча зграя, хижо винюхує сніжок.., всідається навколо ополонок, і зимовими зорями довго світяться в темній воді вовчі очі (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 506); Хижо і пильно [татари] оглянули степ (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 135); // Злісно, люто. Мати йому: — А в школу як? — Прокіп так хижо: — А, в школу... грамоти тобі!.. в пани сина!.. — А хоч би й у пани? — Щоб і нога в школі!.. щоб і нога не була! — кричить (Архип Тесленко, З книги життя, 1949, 39); Засовалась Галя на місці; очі знову засвітили хижо; лице затіпалось (Панас Мирний, I, 1949, 343); Глоба тільки посміхнувся хижо: — Я плюю на твою заборону! (Іван Рябокляч, Золототисячник, 1948, 66); * Образно. На будівництво почали прибувати екскаватори з великими залізними ковшами, вони хижо вгризалися в кам'яне лігво ріки (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 55); Ніч бреде по узліссю — у ярах заляга. Місяць хижо поблискує, мов кривий ятаган (Борис Олійник, На лінії.., 1972, 83).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 54.
Ілюстрації
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
https://slovnyk.ua/index.php?swrd=%D1%85%D0%B8%D0%B6%D0%BE
