Відмінності між версіями «Пхикати»
| (не показано 17 проміжних версій цього учасника) | |||
| Рядок 5: | Рядок 5: | ||
Тлумачення слова у сучасних словниках | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
| − | 1. Тихо плакати. Дивились, молились Старі мої. А сердешне [дитя] Неначе благає: Випручало рученята.. і замовкло, Неначе не плаче, Тілько пхика (Тарас Шевченко, I, 1963, 311); Прокинувшись вранці, Таня почала пхикати та вередувати, в неї посоловіли очі, почервонів носик (Юрій Збанацький, Між.. людьми, 1955, 5); * Образно. Гупає бубон, пхикає скрипка, і ноги молотять землю (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 242). | + | 1. Тихо плакати. Дивились, молились Старі мої. А сердешне [дитя] Неначе благає: Випручало рученята.. і замовкло, Неначе не плаче, Тілько пхика (Тарас Шевченко, I, 1963, 311); Прокинувшись вранці, Таня почала пхикати та вередувати, в неї посоловіли очі, почервонів носик (Юрій Збанацький, Між.. людьми, 1955, 5); * Образно. Гупає бубон, пхикає скрипка, і ноги молотять землю (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 242).Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) |
| − | 2. розм. Те саме, що пхе́кати. — Я їв картоплю, — гордо каже Віктор.. — Пх! — презирливо пхикає Поль. — Теж мені сніданок! (Ів., Таємниця, 1959, 139). | + | |
| + | 2. розм. Те саме, що пхе́кати. — Я їв картоплю, — гордо каже Віктор.. — Пх! — презирливо пхикає Поль. — Теж мені сніданок! (Ів., Таємниця, 1959, 139).Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 414. | ||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
| Рядок 14: | Рядок 15: | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Дитина.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Дитина.jpg|x140px]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Дядя.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Дядя.jpg|x140px]] | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Дот.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Дяд.jpg|x140px]] |
|} | |} | ||
==Медіа== | ==Медіа== | ||
| − | + | {{#ev:youtube|Gic0IbKvqbI}} | |
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
| + | |||
| + | Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 414. | ||
| + | |||
| + | Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) | ||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
Поточна версія на 22:41, 18 листопада 2020
Пхи́кати, -каю, -єш, гл. О ребенкѣ: тихо плакать, всхлипывая, хныча. Замовкло, не плаче, тілько пхика. Шевч.
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
1. Тихо плакати. Дивились, молились Старі мої. А сердешне [дитя] Неначе благає: Випручало рученята.. і замовкло, Неначе не плаче, Тілько пхика (Тарас Шевченко, I, 1963, 311); Прокинувшись вранці, Таня почала пхикати та вередувати, в неї посоловіли очі, почервонів носик (Юрій Збанацький, Між.. людьми, 1955, 5); * Образно. Гупає бубон, пхикає скрипка, і ноги молотять землю (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 242).Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
2. розм. Те саме, що пхе́кати. — Я їв картоплю, — гордо каже Віктор.. — Пх! — презирливо пхикає Поль. — Теж мені сніданок! (Ів., Таємниця, 1959, 139).Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 414.
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Джерела та література
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 414.
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
