Відмінності між версіями «Старник»
| Рядок 21: | Рядок 21: | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Без названия (4).jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Без названия (4).jpg|x140px]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Images (2).jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Images (2).jpg|x140px]] | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Без названия (5).jpg|x140px]] |
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
|} | |} | ||
Версія за 02:05, 15 листопада 2020
Старник, -ка, м. соб. 1) Птицы или животина старшаго возраста. Лубен., Екат. у.у. 2) Прошлогодняя трава, оставшаяся нескошенной. Херс. г. 3) Старое живое дерево. Екат. у. (Залюб.). 4) = Стариця 3б. Вас. 154 5) Старыя вещи, старый хламъ. Новом. у. (Залюб.).
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках 1)СТАРНИ́К, а́, ч., діал. Трава, яку не скосили у минулому році. Он на вигоні старник, он молоді соковиті трави (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 370).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 658.
2) Птицы или животина старшаго возраста. Лубен., Екат. у.у.
3) Старое живое дерево. Екат. у. (Залюб.).
4) = Стариця 3б. Вас. 154
5) Старыя вещи, старый хламъ. Новом. у. (Залюб.).
Ілюстрації
.jpg)
|
.jpg)
|
.jpg)
|
|
