Відмінності між версіями «Скіпа»

Версія за 15:57, 13 листопада 2020

Скіпа, -пи, ж. Щепка. Угор. Висох як скіпа. Ум. Скіпка, скіпочка. Кому йдеться, то й на скіпку прядеться. Ном. № 1668. Скіпочку засвітила. Гол. І. 58.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках Скі́пка[1] або лучи́на[2][3], рідко скіпе́ць[4] — тонка тріска сухого дерева, яку використовували в давнину для освітлення житла або розтоплення печі. СКІПКА, и, жін. Невелика тонка пластинка, відколота, відрубана від деревини вздовж по волокнах; // Те саме, що тріска. Наламали дівчата скіпок, наклали під комин (Степан Ковалів, Світ.., 1960, 102); Пушта.. запалив від нього [вогню] жмут соснових скіпок (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 106); * У порівняннях. Так як скіпка на воді крутиться, попавши на чорторий, так він [Василь Невольник] ворочавсь між тим ярмарком (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 172); // Тонка тріска сухого дерева, яку використовували в давнину для освітлення; лучина. [Едіта:] Шановний Годвінсон заслаб на очі, читаючи при скіпці... (Леся Українка, III, 1952, 11); Молодий гридник.. взяв з-під столу соснову скіпку, вмочену в дьоготь, і запалив її від свічки (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 44); // Тонкий, гострий шматочок тріски, який потрапив під шкіру; скалка. Залізла скіпка в ногу. ♦ Висохнути (зсохнути і т. ін.), як (мов) скіпка (на скіпку) — дуже схуднути; змарніти, виснажитися. Маруся виснажилась, висохла, як скіпка, одначе була проворна (Нечуй-Левицький, III, 1956, 323); Гидко скіпками (на скіпки) узяти — хто-небудь викликав огиду. Прийшла бабуся, та ще й така, що гидко скіпками узяти (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 209); На скіпки (перев. із сл. трощити, розбивати і т. ін.) — зовсім, цілком, ущент. Стрілами під небо сягала [січа]. Об шоломи мечами гарчала, Гартовані списи на скіпки трощила-ламала (Панас Мирний, V, 1965, 267); Не здужає (не здужав) й скіпки підняти, рідко — хто-небудь дуже слабий, слабосилий, виснажений. А він такий, що ні на що і дивитись було; та ще перепивсь, так не здужав і скіпки підняти (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 104); Як (мов) скіпка (перев. із сл. сухий, худий і т. ін.) — дуже, у великій мірі. І гарний [Клопотовський] з лиця, але сухий, як скіпка, та замлілий, неначе захарчований (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 282); Перед вершниками, й в'язкою хмизу за плечима, горбиться суха, мов скіпка, постать старого селянина (Михайло Стельмах, I, 1962, 43).

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання