Відмінності між версіями «Скіпа»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
Рядок 14: Рядок 14:
 
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"  
 
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"  
 
|- valign="top"
 
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Luchina.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Без названия (1).jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]  
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Без названия (2).jpg|x140px]]  
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
 
|}
 
|}

Версія за 15:57, 13 листопада 2020

Скіпа, -пи, ж. Щепка. Угор. Висох як скіпа. Ум. Скіпка, скіпочка. Кому йдеться, то й на скіпку прядеться. Ном. № 1668. Скіпочку засвітила. Гол. І. 58.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках Скі́пка[1] або лучи́на[2][3], рідко скіпе́ць[4] — тонка тріска сухого дерева, яку використовували в давнину для освітлення житла або розтоплення печі. СКІПКА, и, жін. Невелика тонка пластинка, відколота, відрубана від деревини вздовж по волокнах; // Те саме, що тріска. Наламали дівчата скіпок, наклали під комин (Степан Ковалів, Світ.., 1960, 102); Пушта.. запалив від нього [вогню] жмут соснових скіпок (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 106); * У порівняннях. Так як скіпка на воді крутиться, попавши на чорторий, так він [Василь Невольник] ворочавсь між тим ярмарком (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 172); // Тонка тріска сухого дерева, яку використовували в давнину для освітлення; лучина. [Едіта:] Шановний Годвінсон заслаб на очі, читаючи при скіпці... (Леся Українка, III, 1952, 11); Молодий гридник.. взяв з-під столу соснову скіпку, вмочену в дьоготь, і запалив її від свічки (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 44); // Тонкий, гострий шматочок тріски, який потрапив під шкіру; скалка. Залізла скіпка в ногу. ♦ Висохнути (зсохнути і т. ін.), як (мов) скіпка (на скіпку) — дуже схуднути; змарніти, виснажитися. Маруся виснажилась, висохла, як скіпка, одначе була проворна (Нечуй-Левицький, III, 1956, 323); Гидко скіпками (на скіпки) узяти — хто-небудь викликав огиду. Прийшла бабуся, та ще й така, що гидко скіпками узяти (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 209); На скіпки (перев. із сл. трощити, розбивати і т. ін.) — зовсім, цілком, ущент. Стрілами під небо сягала [січа]. Об шоломи мечами гарчала, Гартовані списи на скіпки трощила-ламала (Панас Мирний, V, 1965, 267); Не здужає (не здужав) й скіпки підняти, рідко — хто-небудь дуже слабий, слабосилий, виснажений. А він такий, що ні на що і дивитись було; та ще перепивсь, так не здужав і скіпки підняти (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 104); Як (мов) скіпка (перев. із сл. сухий, худий і т. ін.) — дуже, у великій мірі. І гарний [Клопотовський] з лиця, але сухий, як скіпка, та замлілий, неначе захарчований (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 282); Перед вершниками, й в'язкою хмизу за плечима, горбиться суха, мов скіпка, постать старого селянина (Михайло Стельмах, I, 1962, 43).

Ілюстрації

Luchina.jpg Без названия (1).jpg Без названия (2).jpg Photoicon.png

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання