Відмінності між версіями «Хукати»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(Створена сторінка: '''Хукати, -каю, -єш, '''''гл. ''Дуть (ртомъ). ''Дитина хукає на жижу. ''Котл. Ен. VI. 25. ''Хукає собі у р...) |
|||
| (не показані 2 проміжні версії цього учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Хукати, -каю, -єш, '''''гл. ''Дуть (ртомъ). ''Дитина хукає на жижу. ''Котл. Ен. VI. 25. ''Хукає собі у руки. ''О. 1861. V. 74. ''І в рученьки не хукав. ''Нп. | '''Хукати, -каю, -єш, '''''гл. ''Дуть (ртомъ). ''Дитина хукає на жижу. ''Котл. Ен. VI. 25. ''Хукає собі у руки. ''О. 1861. V. 74. ''І в рученьки не хукав. ''Нп. | ||
[[Категорія:Ху]] | [[Категорія:Ху]] | ||
| + | |||
| + | <gallery> | ||
| + | |||
| + | Jet-1.0.jpg|Хукати, дути ротом | ||
| + | |||
| + | </gallery> | ||
| + | |||
| + | = Сучасні словники = | ||
| + | |||
| + | '''<big>Хукати = Дути ротом</big>''' | ||
| + | |||
| + | ДУТИ, дму, дмеш і дую, дуєш; мин. ч. дув, дула, ло; мн. дули; наказ. сп. дми, дмім [о], дміть; недок. | ||
| + | |||
| + | 1. неперех., на що, у що. Випускати з рота сильний струмінь повітря; дмухати. А в хаті довго і гірко плакала [Маріка], дуючи на червоні пучки, що туди позаходили шпари (Степан Васильченко, II, 1959, 211); Іван виймає флояру і дме у неї що мав сили (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 322); | ||
| + | |||
| + | |||
| + | = Зображення та фотографії = | ||
| + | |||
| + | |||
| + | <gallery> | ||
| + | |||
| + | Jet-2.0.jpg|Дівчинка дує на вітрячок | ||
| + | |||
| + | Jet-3.0.jpg|Дитина дує на кульбабу | ||
| + | |||
| + | Jet-4.0.jpg|Жінка намагається охолодити чай | ||
| + | |||
| + | |||
| + | </gallery> | ||
| + | |||
| + | = Медіа = | ||
| + | {{#ev:youtube|-jSGyDE70e8}} | ||
| + | |||
| + | {{#ev:youtube|56LnvE4aW7A}} | ||
| + | |||
| + | = Джерела = | ||
| + | |||
| + | http://sum.in.ua/s/duty | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Ху]] | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет права та міжнародних відносин]] | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Слова 2020 року]] | ||
Поточна версія на 17:34, 7 листопада 2020
Хукати, -каю, -єш, гл. Дуть (ртомъ). Дитина хукає на жижу. Котл. Ен. VI. 25. Хукає собі у руки. О. 1861. V. 74. І в рученьки не хукав. Нп.
Хукати, дути ротом
Сучасні словники
Хукати = Дути ротом
ДУТИ, дму, дмеш і дую, дуєш; мин. ч. дув, дула, ло; мн. дули; наказ. сп. дми, дмім [о], дміть; недок.
1. неперех., на що, у що. Випускати з рота сильний струмінь повітря; дмухати. А в хаті довго і гірко плакала [Маріка], дуючи на червоні пучки, що туди позаходили шпари (Степан Васильченко, II, 1959, 211); Іван виймає флояру і дме у неї що мав сили (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 322);
Зображення та фотографії
Дівчинка дує на вітрячок
Дитина дує на кульбабу
Жінка намагається охолодити чай
