Відмінності між версіями «Далебі»

Версія за 21:10, 29 жовтня 2020

ДАЛЕБІ́, рідко ДАЛЕБІ́Г, невідм., розм. Уживається у знач. вставних слів: правду кажучи, справді [ж, бо], дійсно і т. ін. — Я, далебі, в тім не виною, Що так роз’їхався з тобою (Котл., І, 1952, 145); Далебі, він сам себе не пізнавав (Гур., Новели, 1951, 56); — Сьогодні до вас я з рабом чорношкірим. — Здобутий у турків? Красунь, далебіг (Бажан, Роки, 1957, 277); // у знач. частки таки. — Якби не оце створіння, я далебі заснув би під кущем, так сьогодні парно якось у повітрі (Коцюб., І, 1955, 209); Далебі немає чого поспішати (Головко, II, 1957, 179). Ей-ей, право. Далебі, що правда. Макс. Ой не смійся, дівчинонько, далебі не смійся! Я у тебе молодої отрути наївся. Мет. 90. Ей, шануйся, кола хоч, бо далебі колись тмумно-здо-тло спишу на спині. Ном. № 3600. А мої (діти) вже й геть то живучі. Такого їх, такого їх, що далебіг не знаю, що й діяти. Левиц. І. 139.

// у знач. частки таки. — Якби не оце створіння, я далебі заснув би під кущем, так сьогодні парно якось у повітрі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 209); Далебі немає чого поспішати (Андрій Головко, II, 1957, 179).

Зовнішні посилання

http://sum.in.ua/p/2/212/2 http://sum.in.ua/