Відмінності між версіями «Жартівник»
(не показані 3 проміжні версії цього учасника) | |||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Жартівник, -ка, '''''м. ''Шутникъ. | '''Жартівник, -ка, '''''м. ''Шутникъ. | ||
− | + | ||
+ | [[Категорія:Жа]] | ||
+ | |||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
− | ===[ | + | ===[https://slovnyk.ua/index.php?swrd=%D0%B6%D0%B0%D1%80%D1%82%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA СУМ - Словник української мови у 11 томах (2005-2020)]=== |
+ | '''ЖАРТІВНИК''' а, ч. Той, хто любить жартувати (у 1 знач.); жартун. [Горлов:] ''Жартівник же ти. Який був у молодості, такий і залишився'' (Корн., II, 1955, 18); ''Всі засміялися, а старий залізничник здивовано глянув на жартівника'' (Томч., Готель.., 1960, 270). | ||
− | + | ===[https://uk.worldwidedictionary.org/%D0%B6%D0%B0%D1%80%D1%82%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA Словник синонімів української мови]=== | |
+ | '''ЖАРТІВНИК''' | ||
+ | 1. '''ДОТЕ́ПНИК, ГОСТРОСЛО́В[ГОСТРОСЛІ́В]''' розм. ''Клим Стурчак ще замолоду визначався надвинятковою забудькуватістю і відтоді з легкої руки якогось сільського грамотія-дотепника дістав прізвисько Феномен'' (В. Логвиненко); ''Знайшлися в області такі гострослови, що жартома прозвали Легкоступа "кандидатом бур’янознавства"'' (І. Цюпа). - Пор. жартівни́к, насмі́шник. | ||
+ | 2. '''ЖАРТІВНИ́К''' (той, хто любить жартувати), '''ЖАРТУ́Н, ВЕСЕЛУ́Н''', '''КУМЕ́ДНИК'''розм., '''ПЕРЕБЕ́НДЯ'''розм., '''СМІХУ́Н'''розм., '''СМІХОТУ́Н'''розм.,'''СМІХОВА́НЕЦЬ'''розм., '''СМІХОТВО́РЕЦЬ'''розм., '''СМІХОТВО́Р'''заст.''Старий залізничник здивовано глянув на жартівника'' (М. Томчаній); ''Гомеричний сміх був нагородою жартунові'' (А. Кримський); ''Автором дотепу був Юлик Турбай, кмітливий і гострий на язик веселун'' (І. Муратов); ''Януш щиро і весело засміявся. - Кумедник ви, пане Наливаю'' (І. Ле); ''Він був душею Запорозької Січі, підносив дух скривджених і підупалих, вселяв віру в справедливу грядущину.. Кобзар, бандурист, співець, кобзар-лірник, перебендя...'' (з газети); ''Семен вглядається уважно в обличчя цього батарейного сміхуна'' (Л. Смілянський); ''- Веселий він! - говорять всі, хто зна його одверту, непідробну вдачу. - А сміхотун! - хтось скаже на додачу'' (В. Бичко); [Жандарм:] ''Здох би-сь! Гарно ти мені здоровля зичиш! Ха-ха-ха! Сміхованець з тебе, Миколо, бігме, сміхованець!'' (І. Франко); ''Вася, перший на заводі сміхотворець, аж присідає, аж до землі припадає - регочеться'' (О. Ковінька); [Королівна:] ''Хто напотужується других смішить - смішить більш самого себе. Надивилася я на таких сміхотворів'' (М. Кропивницький). - Пор. доте́пник, насмі́шник. | ||
+ | 3. '''НАСМІ́ШНИК''' (той, хто любить насміхатися), '''ПЕРЕСМІ́ШНИК'''розм.,'''КЕПКУ́Н'''розм.,'''ЗУБОСКА́Л'''зневажл.,'''СКАЛОЗУ́Б[СКАЛИЗУ́Б]'''зневажл.''Але досвід кількох років роботи ясно показав, що дружба нітрохи не шкодить критиці, і насмішники замовкли'' (В. Собко); - ''Ти завсігди, Стьопко, був кепкун, - захихикав старий Патлатий'' (П. Загребельний); ''А голос дрижить, в горлі пересохло. Хотіла [Леся] вже простягти руку до склянки з водою і побоялася - ще піднімуть на сміх зубоскали'' (А. Хижняк). - Пор. доте́пник, жартівни́к | ||
− | ===[http://sum.in.ua/s/zhartivnyk Академічний тлумачний словник української мови]=== | + | ===[http://sum.in.ua/s/zhartivnyk Академічний тлумачний словник української мови (1970-1980)]=== |
− | ЖАРТІВНИ́К, а, чол. Той, хто любить жартувати (у 1 знач.); жартун. [Горлов:] Жартівник же ти. Який був у молодості, такий і залишився (Олександр Корнійчук, II, 1955, 18); Всі засміялися, а старий залізничник здивовано глянув на жартівника (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 270). | + | '''ЖАРТІВНИ́К''', а, чол. Той, хто любить жартувати (у 1 знач.); жартун. [Горлов:] ''Жартівник же ти. Який був у молодості, такий і залишився'' (Олександр Корнійчук, II, 1955, 18); ''Всі засміялися, а старий залізничник здивовано глянув на жартівника'' (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 270). |
− | == | + | ===Аналіз слова '''ЖАРТІВНИК''' як частини мови=== |
+ | 1. Іменник, пит. ''ХТО?''. | ||
+ | 2. Початкова форма - ЖАРТІВНИК. | ||
+ | 3. Істота, загальна назва. | ||
+ | 4. Чол.рід, однина, називний відмінок. | ||
+ | 5. ІІ відміна. | ||
+ | ==Словозміна== | ||
+ | {| class="wikitable" | ||
+ | |- | ||
+ | ! Відмінок !! Однина !! Множина | ||
+ | |- | ||
+ | | Називний || Жартівник || Жартівники | ||
+ | |- | ||
+ | | Родовий || Жартівника || Жартівників | ||
+ | |- | ||
+ | | Давальний || Жартівнику || Жартівникам | ||
+ | |- | ||
+ | | Знахідний || Жартівника || Жартівників | ||
+ | |- | ||
+ | | Орудний || Жартівником || Жартівниками | ||
+ | |- | ||
+ | | Місцевий || На/у жартівникові || На/у жартівниках | ||
+ | |- | ||
+ | | Кличний || Жартівнику || Жартівники | ||
+ | |} | ||
+ | ==Ілюстрації== | ||
+ | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
+ | |- valign="top" | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:жартівник.jpg|x140px]] | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:чувачок.jpg|x140px]] | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:завантаження(1).jpg|x140px]] | ||
+ | |} | ||
+ | ==Медіа== | ||
+ | {{#ev:youtube|a7oE4ZIs__M}} | ||
+ | {{#ev:youtube|K_V5v9k-zzY}} | ||
+ | ==Див. також== | ||
+ | ==Джерела та література== | ||
+ | Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. | ||
− | [ | + | ==Зовнішні посилання== |
− | [ | + | ===[http://sum.in.ua/ Академічний тлумачний словник (1970—1980)]=== |
+ | ===[http://slovopedia.org.ua/ Словопедія]=== | ||
− | [[Категорія: | + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет права та міжнародних відносин]] |
+ | [[Категорія:Слова 2020 року]] |
Поточна версія на 11:45, 23 жовтня 2020
Жартівник, -ка, м. Шутникъ.
Зміст
Сучасні словники
СУМ - Словник української мови у 11 томах (2005-2020)
ЖАРТІВНИК а, ч. Той, хто любить жартувати (у 1 знач.); жартун. [Горлов:] Жартівник же ти. Який був у молодості, такий і залишився (Корн., II, 1955, 18); Всі засміялися, а старий залізничник здивовано глянув на жартівника (Томч., Готель.., 1960, 270).
Словник синонімів української мови
ЖАРТІВНИК 1. ДОТЕ́ПНИК, ГОСТРОСЛО́В[ГОСТРОСЛІ́В] розм. Клим Стурчак ще замолоду визначався надвинятковою забудькуватістю і відтоді з легкої руки якогось сільського грамотія-дотепника дістав прізвисько Феномен (В. Логвиненко); Знайшлися в області такі гострослови, що жартома прозвали Легкоступа "кандидатом бур’янознавства" (І. Цюпа). - Пор. жартівни́к, насмі́шник. 2. ЖАРТІВНИ́К (той, хто любить жартувати), ЖАРТУ́Н, ВЕСЕЛУ́Н, КУМЕ́ДНИКрозм., ПЕРЕБЕ́НДЯрозм., СМІХУ́Нрозм., СМІХОТУ́Нрозм.,СМІХОВА́НЕЦЬрозм., СМІХОТВО́РЕЦЬрозм., СМІХОТВО́Рзаст.Старий залізничник здивовано глянув на жартівника (М. Томчаній); Гомеричний сміх був нагородою жартунові (А. Кримський); Автором дотепу був Юлик Турбай, кмітливий і гострий на язик веселун (І. Муратов); Януш щиро і весело засміявся. - Кумедник ви, пане Наливаю (І. Ле); Він був душею Запорозької Січі, підносив дух скривджених і підупалих, вселяв віру в справедливу грядущину.. Кобзар, бандурист, співець, кобзар-лірник, перебендя... (з газети); Семен вглядається уважно в обличчя цього батарейного сміхуна (Л. Смілянський); - Веселий він! - говорять всі, хто зна його одверту, непідробну вдачу. - А сміхотун! - хтось скаже на додачу (В. Бичко); [Жандарм:] Здох би-сь! Гарно ти мені здоровля зичиш! Ха-ха-ха! Сміхованець з тебе, Миколо, бігме, сміхованець! (І. Франко); Вася, перший на заводі сміхотворець, аж присідає, аж до землі припадає - регочеться (О. Ковінька); [Королівна:] Хто напотужується других смішить - смішить більш самого себе. Надивилася я на таких сміхотворів (М. Кропивницький). - Пор. доте́пник, насмі́шник. 3. НАСМІ́ШНИК (той, хто любить насміхатися), ПЕРЕСМІ́ШНИКрозм.,КЕПКУ́Нрозм.,ЗУБОСКА́Лзневажл.,СКАЛОЗУ́Б[СКАЛИЗУ́Б]зневажл.Але досвід кількох років роботи ясно показав, що дружба нітрохи не шкодить критиці, і насмішники замовкли (В. Собко); - Ти завсігди, Стьопко, був кепкун, - захихикав старий Патлатий (П. Загребельний); А голос дрижить, в горлі пересохло. Хотіла [Леся] вже простягти руку до склянки з водою і побоялася - ще піднімуть на сміх зубоскали (А. Хижняк). - Пор. доте́пник, жартівни́к
Академічний тлумачний словник української мови (1970-1980)
ЖАРТІВНИ́К, а, чол. Той, хто любить жартувати (у 1 знач.); жартун. [Горлов:] Жартівник же ти. Який був у молодості, такий і залишився (Олександр Корнійчук, II, 1955, 18); Всі засміялися, а старий залізничник здивовано глянув на жартівника (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 270).
Аналіз слова ЖАРТІВНИК як частини мови
1. Іменник, пит. ХТО?. 2. Початкова форма - ЖАРТІВНИК. 3. Істота, загальна назва. 4. Чол.рід, однина, називний відмінок. 5. ІІ відміна.
Словозміна
Відмінок | Однина | Множина |
---|---|---|
Називний | Жартівник | Жартівники |
Родовий | Жартівника | Жартівників |
Давальний | Жартівнику | Жартівникам |
Знахідний | Жартівника | Жартівників |
Орудний | Жартівником | Жартівниками |
Місцевий | На/у жартівникові | На/у жартівниках |
Кличний | Жартівнику | Жартівники |
Ілюстрації
Медіа
Див. також
Джерела та література
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.