Відмінності між версіями «Суджений»

Поточна версія на 08:29, 23 жовтня 2020

Суджений, -а, -е. Суженый. Ой вечірняя зоря двоє діток привела: однеє родженеє, а другеє судженеє. Нп.

Сучасні словники

(Академічний тлумачний словник (1970-1980)

1. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до судити. Найнеймовірніші чутки гасали по селах та хуторах: німці.. палять хліба в Грунському районі, вирубують ліси, щоб не заводилися партизани: ті, що були розкуркулені та суджені за Радянської влади, тікають із тюрем (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 300); — В моїй долі є страшенне, безщасне непорозуміння, яке оплутало моє життя, зламало суджений мені талан (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 87); Того, що суджене, боятися не треба (Василь Мисик, Біля криниці, 1967, 312); // суджено, безос. присудк. сл. Микита — це був теж коновод з їх товариства. Його піймано, суджено (Борис Грінченко, II, 1963, 278); [Жірондист:] Кожний в світі може тільки жити або вмирати, третього ж — нічого не суджено на сьому світі людям (Леся Українка, II, 1951, 179).

2. у знач. ім. суджений, ного, чол.; суджена, ної, жін., розм. Призначений (призначена) долею; наречений (наречена). [Маруся:] Мій суджений, мабуть, ще десь на припічку кашу їсть (Марко Кропивницький, I, 1958, 94); Дружки й світилки, як побачили Оксаниного судженого, оплакували товаришку та більше сумних пісень співали, ніж весільних (Арсен Іщук, Вербівчани, 1961, 35); — Мамко, я збираюся шукати мою суджену. — Не йди, синку, нікуди. Ти можеш і тут оженитися (Три золоті слова, 1968, 107).

Словник синонімів української мови

НАРЕЧЕ́НИЙ (чоловік стосовно до жінки, з якою має одружитися), ЖЕНИ́Х, СУ́ДЖЕНИЙ фольк.; МОЛОДИ́Й, МОЛОДИ́К рідше, КНЯЗЬ фольк. (під час весілля); СВА́ТАЧ розм. (той, хто сватається). Весільним столом котився сміх.. Родичі нареченого перепивають родичів молодої (А. Хорунжий); Король випив поперед усього за молоду княгиню та за молодого жениха (І. Нечуй-Левицький); - Чий же то сивий кінь у дворі стоїть? Се ж того козака, що ми бачили, ..се ж твого судженого! (П. Куліш); На весіллі хтось чарку розбив, - Молода на посаді сумує, Молодий смутно чоло схилив; - Не журіться, то щастя віщує! (Леся Українка); Наїхали старости й молодик за ними (Т. Шевченко); [Олена:] Мамо, пора молодим князю і княгині постіль слати! (М. Кропивницький); Перший сватач був син статечної попівської родини. Родичі були раді його сватанню (Н. Кобринська).

Аналіз іменника СУДЖЕНИЙ як частини мови

1. Іменник, пит. ХТО?. 2. Початкова форма - СУДЖЕНИЙ. 3. Істота, загальна назва. 4. Чол.рід, однина, називний відмінок. 5. ІІ відміна.

Аналіз дієприкметника СУДЖЕНИЙ як частини мови

1. Дієприкметник, утв. від ім. судити 2. Початкова форма - СУДЖЕНИЙ. 3. Пасивний 4. Недоконаний вид. 5. Мин. час. 6. Чол. рід 7. Однина 8. Наз. відмінок

Словозміна

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Джерела та література

Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 1, ст. 207.

Зовнішні посилання

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

Словопедія