Відмінності між версіями «Гикавка»
| (не показана одна проміжна версія ще одного учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | '''Гикавка, -ки, '''''ж. ''Икотка. Мил. М. 9. Грин. ІІ. 41. | + | =="Словарь української мови"== |
| + | '''Гикавка, -ки, '''''ж. ''Икотка. Мил. М. 9. Грин. ІІ. 41.<br> | ||
| + | |||
| + | [[Файл:Mini-ikota-primeta-691711-aVSv8fFF-1024x512.jpg|200px|thumb|right|]] | ||
| + | [[Файл:F503a0409994e2cbc8ac5af05d50f887.jpg|200px|thumb|right|]] | ||
| + | |||
| + | =Сучасні словники= | ||
| + | <h3><center>Словник української мови: в 11 томах</center></h3> | ||
| + | [http://sum.in.ua/s/ghykavka Гикавка] | ||
| + | ГИ́КАВКА, І́КАВКА, ''и, жін.'' Мимовільні вдихувальні рухи, що викликаються судорожним скороченням діафрагми, а також короткі уривчасті звуки, що їх супроводять.<br> | ||
| + | ''Гикавка стискала їх [хлопців] горла'' (Іван Франко, VI, 1951, 173);<br> | ||
| + | ''З переляку вона захворіла на гикавку і жодного слова вимовити не могла'' (Іван Ле, Наливайко, 1957, 232).<br> | ||
| + | |||
| + | <h3><center>Знаки української етнокультури: Словник-довідник.</center></h3> | ||
| + | [http://ukrlit.org/slovnyk/zhaivoronok_znaky_ukrainskoi_etnokultury/%D0%B3%D0%B8%D0%BA%D0%B0%D0%B2%D0%BA%D0%B0 Гикавка] | ||
| + | |||
| + | '''Ги́кавка''' — спазматичні швидкі й несподівані стискання діафрагми, що викликають характерні повторювані звуки;<br> | ||
| + | з нею пов’язана '''прикмета''', — ''«якщо хто легенько гикає, про нього хтось згадує, якщо хто сильно гикає, то його хтось осуджує, ганить»; звідси побажання: «Хай йому легенько тикнеться!»''.<br> | ||
| + | |||
| + | <h3><center>Вікіпедія — вільна енциклопедія</center></h3> | ||
| + | [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B8%D0%BA%D0%B0%D0%B2%D0%BA%D0%B0 Гикавка] | ||
| + | |||
| + | Ги́кавка (іка́ння, рідко і́кавка; давніше и́кавка; лат. singultus, дієслово — и́кати) — неспецифічне порушення функції зовнішнього дихання, яке виникає внаслідок серії судомних поштовхоподібних скорочень діафрагми і суб'єктивно проявляється неприємними короткими та інтенсивними дихальними рухами. Один з можливих симптомів переохолодження, переїдання, деяких хвороб та інших станів. | ||
| + | |||
Стиснений звук, що при цьому виникає, є наслідком стрімкого закривання голосової щілини. | Стиснений звук, що при цьому виникає, є наслідком стрімкого закривання голосової щілини. | ||
| − | |||
| − | + | ==== Причини ==== | |
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| + | Причиною гикавки є різкіші, ніж зазвичай, скорочення діафрагми, при цьому вдихи супроводжуються короткими епізодами задухи. | ||
| − | + | Гикавка виникає іноді у здорових людей без очевидної причини і, зазвичай, є нешкідливим явищем, що швидко минає. Гикавка може виникнути при загальному охолодженні (особливо у дітей раннього віку), при перерозтягнені шлунка (переповнення його їжею), а також при подразненні діафрагмального нерва (описаний випадок виникнення тривалої гикавки з частотою скорочень діафрагми рівною частоті серцевого ритму при замиканні пошкодженого дроту від кардіостимулятора на діафрагмальний нерв). | |
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | Грудну порожнину від черевної порожнини відділяє м'язова грудобрюшна перепона, яку називають діафрагмою. Вона розташована під легенями і серцем безпосередньо над черевною порожниною, яка містить органи травлення. Діафрагма — м'яз, бере участь у диханні, при напруженні вона дозволяє повітрю увійти в легені та витісняє повітря з легенів під час розслаблення. | |
| − | + | У грудній клітці проходять керувальні нерви (блукаючий та симпатичні), які інервують діафрагму і розгалужуються в ній. Якщо нервові закінчення в діафрагмі збуджені, імпульс може поширитись по рефлекторній дузі у головний мозок. Мозок надсилає зворотний імпульс діафрагмі та змушує її дуже швидко скорочуватись. При спазматичному скороченні діафрагми легені раптово утягують повітря. При проходженні повітря через прикриту або стрімко звужену голосову щілину в гортані виникає звук «гик». | |
| − | + | Час між судорожним скороченням діафрагми і появою звуку становить всього 35 тисячних секунди. Коли людина гикає, то фактично не дихає, оскільки при створенні звуку голосова щілина зачиняється. Ритмічні спазми діафрагми обумовлюють феномен гикавки. | |
| − | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/ | + | ==== Цікаві факти ==== |
| + | #У Чарльза Осборна почалась гикавка у 1922 році, під час того, як він різав свиню. Приступ тривав наступні 68 років. За цей час він гикнув приблизно 715 мільйонів раз. Середня частота гикання на початку приступу складала 40 раз за хвилину, але потім зменшилась до 20-25 раз. | ||
| + | #Існує забобон: коли людина гикає — хтось її згадує. | ||
| + | |||
| + | |||
| + | == Інші значення == | ||
| + | <h3><center>Вікіпедія — вільна енциклопедія</center></h3> | ||
| + | [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B8%D0%BA%D0%B0%D0%B2%D0%BA%D0%B0_%D0%B7%D0%B2%D0%B8%D1%87%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D0%B0 Гикавка звичайна] | ||
| + | [[Файл:800px-Berteroa_incana_kz.jpg|thumb|праворуч|250px|Гикавка звичайна]] | ||
| + | Гикавка звичайна, гикавка сіра (Berteroa incana) — вид рослин з родини капустяних (Brassicaceae), поширений у Європі (крім півночі й заходу), Азії (крім півдня). | ||
| + | ===== Опис ===== | ||
| + | Однорічна трав'яниста рослина 20–40 см заввишки. Рослина запушена зірчастими, гіллястими і простими волосками. Листки ланцетні. Китиця довга, вузька, прямостійна. Пелюстки білі, 5–6 мм довжиною, удвічі перевищують чашолистки. Стручечки еліптичні, 5–9 мм завдовжки і ≈ 3 мм завширшки, трохи стислі, густо вкриті короткими розгалуженими волосками, із стовпчиком тонким і довгим, 2–4 мм завдовжки[2]. Прикореневе листя черешкове, оберненоланцетне, (2.5)3.5–8(10) см, в'яне у час цвітіння. Насіння линзовидне або яйцевидно-кулясте, 1–2.3 мм в діаметрі. 2n = 16[3]. | ||
| + | ===== Поширення ===== | ||
| + | Поширений у Європі (крім півночі й заходу), Азії (крім півдня); натуралізований на півночі й заході Європи, на півдні Канади й у США. | ||
| + | |||
| + | В Україні вид зростає на сухих схилах, уздовж доріг і на полях — на всій території, звичайний. | ||
| + | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | |||
| + | {{#ev:youtube|3uMG5rS2SrM}} | ||
| + | {{#ev:youtube|nNpNxeYTS98}} | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Ги]] | ||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет права та міжнародних відносин]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2019 року]] | ||
Поточна версія на 16:03, 3 грудня 2019
"Словарь української мови"
Гикавка, -ки, ж. Икотка. Мил. М. 9. Грин. ІІ. 41.
Сучасні словники
Словник української мови: в 11 томах
Гикавка
ГИ́КАВКА, І́КАВКА, и, жін. Мимовільні вдихувальні рухи, що викликаються судорожним скороченням діафрагми, а також короткі уривчасті звуки, що їх супроводять.
Гикавка стискала їх [хлопців] горла (Іван Франко, VI, 1951, 173);
З переляку вона захворіла на гикавку і жодного слова вимовити не могла (Іван Ле, Наливайко, 1957, 232).
Знаки української етнокультури: Словник-довідник.
Ги́кавка — спазматичні швидкі й несподівані стискання діафрагми, що викликають характерні повторювані звуки;
з нею пов’язана прикмета, — «якщо хто легенько гикає, про нього хтось згадує, якщо хто сильно гикає, то його хтось осуджує, ганить»; звідси побажання: «Хай йому легенько тикнеться!».
Вікіпедія — вільна енциклопедія
Ги́кавка (іка́ння, рідко і́кавка; давніше и́кавка; лат. singultus, дієслово — и́кати) — неспецифічне порушення функції зовнішнього дихання, яке виникає внаслідок серії судомних поштовхоподібних скорочень діафрагми і суб'єктивно проявляється неприємними короткими та інтенсивними дихальними рухами. Один з можливих симптомів переохолодження, переїдання, деяких хвороб та інших станів.
Стиснений звук, що при цьому виникає, є наслідком стрімкого закривання голосової щілини.
Причини
Причиною гикавки є різкіші, ніж зазвичай, скорочення діафрагми, при цьому вдихи супроводжуються короткими епізодами задухи.
Гикавка виникає іноді у здорових людей без очевидної причини і, зазвичай, є нешкідливим явищем, що швидко минає. Гикавка може виникнути при загальному охолодженні (особливо у дітей раннього віку), при перерозтягнені шлунка (переповнення його їжею), а також при подразненні діафрагмального нерва (описаний випадок виникнення тривалої гикавки з частотою скорочень діафрагми рівною частоті серцевого ритму при замиканні пошкодженого дроту від кардіостимулятора на діафрагмальний нерв).
Грудну порожнину від черевної порожнини відділяє м'язова грудобрюшна перепона, яку називають діафрагмою. Вона розташована під легенями і серцем безпосередньо над черевною порожниною, яка містить органи травлення. Діафрагма — м'яз, бере участь у диханні, при напруженні вона дозволяє повітрю увійти в легені та витісняє повітря з легенів під час розслаблення.
У грудній клітці проходять керувальні нерви (блукаючий та симпатичні), які інервують діафрагму і розгалужуються в ній. Якщо нервові закінчення в діафрагмі збуджені, імпульс може поширитись по рефлекторній дузі у головний мозок. Мозок надсилає зворотний імпульс діафрагмі та змушує її дуже швидко скорочуватись. При спазматичному скороченні діафрагми легені раптово утягують повітря. При проходженні повітря через прикриту або стрімко звужену голосову щілину в гортані виникає звук «гик».
Час між судорожним скороченням діафрагми і появою звуку становить всього 35 тисячних секунди. Коли людина гикає, то фактично не дихає, оскільки при створенні звуку голосова щілина зачиняється. Ритмічні спазми діафрагми обумовлюють феномен гикавки.
Цікаві факти
- У Чарльза Осборна почалась гикавка у 1922 році, під час того, як він різав свиню. Приступ тривав наступні 68 років. За цей час він гикнув приблизно 715 мільйонів раз. Середня частота гикання на початку приступу складала 40 раз за хвилину, але потім зменшилась до 20-25 раз.
- Існує забобон: коли людина гикає — хтось її згадує.
Інші значення
Вікіпедія — вільна енциклопедія
Гикавка звичайна, гикавка сіра (Berteroa incana) — вид рослин з родини капустяних (Brassicaceae), поширений у Європі (крім півночі й заходу), Азії (крім півдня).
Опис
Однорічна трав'яниста рослина 20–40 см заввишки. Рослина запушена зірчастими, гіллястими і простими волосками. Листки ланцетні. Китиця довга, вузька, прямостійна. Пелюстки білі, 5–6 мм довжиною, удвічі перевищують чашолистки. Стручечки еліптичні, 5–9 мм завдовжки і ≈ 3 мм завширшки, трохи стислі, густо вкриті короткими розгалуженими волосками, із стовпчиком тонким і довгим, 2–4 мм завдовжки[2]. Прикореневе листя черешкове, оберненоланцетне, (2.5)3.5–8(10) см, в'яне у час цвітіння. Насіння линзовидне або яйцевидно-кулясте, 1–2.3 мм в діаметрі. 2n = 16[3].
Поширення
Поширений у Європі (крім півночі й заходу), Азії (крім півдня); натуралізований на півночі й заході Європи, на півдні Канади й у США.
В Україні вид зростає на сухих схилах, уздовж доріг і на полях — на всій території, звичайний.
