Відмінності між версіями «Муляти»
(→Ілюстрації) |
|||
| (не показані 3 проміжні версії цього учасника) | |||
| Рядок 6: | Рядок 6: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
Тлумачення слова у сучасних словниках | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
| − | |||
| − | 2. перен., розм. Не давати спокою, мучити, турбувати. — Коли чую, що маю що зробити, що можу чогось навчитися, то так мене щось усередині пече, так мене мулить (Іван Франко, II, 1950, 348); Тут журба йому душу муляє, а там його гордощі (Антін Крушельницький, Буденний хліб.., 1960, 82); От ніби й не трапилося нічого особливого, а щось муляє і муляє, і не можна зрозуміти, що ж це таке (Вадим Собко, Біле полум'я, 1952, 7); Піднесений настрій раптом спав, і десь в глибині свідомості досадно муляло трохи усвідомлення, що його поведінка в чомусь споріднювала його з Хлестаковим (Андрій Головко, II, 1957, 437). ♦ Муляти (мулити) очі (око) — набридати, завдавати комусь прикрощів своєю присутністю (наявністю). Було чудо, що гуральня досі стояла. Тільки мулила очі. Скрізь по селах покінчили з панами, скрізь димились руїни, а тут — гуральня (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 85); На фасадах нових споруд не повинні з'являтися малохудожні твори: кераміка — матеріал довговічний, і кожна помилка мулятиме око впродовж багатьох років (Вітчизна, 12, 1965, 186). | + | 1. тільки 3 ос. Будучи тісним, терти, тиснути (про взуття, одяг і т. ін.). Чобіт мулить ногу, подушка мулить в голову (Номис, 1864, № 11310); [Василпна Макарівна:] А чоботи, Митю, зовсім не муляють (Микола Зарудний, Антеї, 1961, 96); // безос. Жабі ледве встигала за мною: у неї від шляхетних черевиків боляче муляло ноги, і, сердешна, ледве дибала (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 108); |
| + | |||
| + | // Торкаючись тіла, спричиняти біль; давити. Грудки муляли в босі ноги, а холодна земля обсипала ноги, неначе сніг (Нечуй-Левицький, II, 1956, 204); Усі швидко.. поснули, тільки Горпині не спалося: прокляті дошки в боки муляли (Любов Яновська, I, 1959, 334); * Образно. — Не хотілось нагадувати про це, та слово язик муляє (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 160). | ||
| + | |||
| + | 2. перен., розм. Не давати спокою, мучити, турбувати. — Коли чую, що маю що зробити, що можу чогось навчитися, то так мене щось усередині пече, так мене мулить (Іван Франко, II, 1950, 348); Тут журба йому душу муляє, а там його гордощі (Антін Крушельницький, Буденний хліб.., 1960, 82); От ніби й не трапилося нічого особливого, а щось муляє і муляє, і не можна зрозуміти, що ж це таке (Вадим Собко, Біле полум'я, 1952, 7); Піднесений настрій раптом спав, і десь в глибині свідомості досадно муляло трохи усвідомлення, що його поведінка в чомусь споріднювала його з Хлестаковим (Андрій Головко, II, 1957, 437). | ||
| + | ♦ Муляти (мулити) очі (око) — набридати, завдавати комусь прикрощів своєю присутністю (наявністю). Було чудо, що гуральня досі стояла. Тільки мулила очі. Скрізь по селах покінчили з панами, скрізь димились руїни, а тут — гуральня (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 85); На фасадах нових споруд не повинні з'являтися малохудожні твори: кераміка — матеріал довговічний, і кожна помилка мулятиме око впродовж багатьох років (Вітчизна, 12, 1965, 186). | ||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:муляти1.jpg|x140px]] |
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
| Рядок 25: | Рядок 29: | ||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 825. | Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 825. | ||
| + | |||
| + | http://sum.in.ua/p/4/825/2 | ||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
Поточна версія на 23:56, 1 грудня 2019
Му́ляти, -ляю, -єш, гл. 1) = Мулити. Муляє чобіт. Щось муляє під коліном: я лап, і намацав каблучку. Г. Барв. 213. 2) — очима. Мигать глазами, то закрывать, то открывать глаза. Ходить та все муляє очима, все заплющає. Кіев. у. МУЛЯТИ, яю, яєш, рідше МУЛИТИ, лю, лиш, недок., перех. і без додатка.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
1. тільки 3 ос. Будучи тісним, терти, тиснути (про взуття, одяг і т. ін.). Чобіт мулить ногу, подушка мулить в голову (Номис, 1864, № 11310); [Василпна Макарівна:] А чоботи, Митю, зовсім не муляють (Микола Зарудний, Антеї, 1961, 96); // безос. Жабі ледве встигала за мною: у неї від шляхетних черевиків боляче муляло ноги, і, сердешна, ледве дибала (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 108);
// Торкаючись тіла, спричиняти біль; давити. Грудки муляли в босі ноги, а холодна земля обсипала ноги, неначе сніг (Нечуй-Левицький, II, 1956, 204); Усі швидко.. поснули, тільки Горпині не спалося: прокляті дошки в боки муляли (Любов Яновська, I, 1959, 334); * Образно. — Не хотілось нагадувати про це, та слово язик муляє (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 160).
2. перен., розм. Не давати спокою, мучити, турбувати. — Коли чую, що маю що зробити, що можу чогось навчитися, то так мене щось усередині пече, так мене мулить (Іван Франко, II, 1950, 348); Тут журба йому душу муляє, а там його гордощі (Антін Крушельницький, Буденний хліб.., 1960, 82); От ніби й не трапилося нічого особливого, а щось муляє і муляє, і не можна зрозуміти, що ж це таке (Вадим Собко, Біле полум'я, 1952, 7); Піднесений настрій раптом спав, і десь в глибині свідомості досадно муляло трохи усвідомлення, що його поведінка в чомусь споріднювала його з Хлестаковим (Андрій Головко, II, 1957, 437).
♦ Муляти (мулити) очі (око) — набридати, завдавати комусь прикрощів своєю присутністю (наявністю). Було чудо, що гуральня досі стояла. Тільки мулила очі. Скрізь по селах покінчили з панами, скрізь димились руїни, а тут — гуральня (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 85); На фасадах нових споруд не повинні з'являтися малохудожні твори: кераміка — матеріал довговічний, і кожна помилка мулятиме око впродовж багатьох років (Вітчизна, 12, 1965, 186).
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 825.
