Відмінності між версіями «Муляти»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
 
(не показано 11 проміжних версій цього учасника)
Рядок 3: Рядок 3:
 
МУЛЯТИ, яю, яєш, рідше МУЛИТИ, лю, лиш, недок., перех. і без додатка.
 
МУЛЯТИ, яю, яєш, рідше МУЛИТИ, лю, лиш, недок., перех. і без додатка.
  
−
1. тільки 3 ос. Будучи тісним, терти, тиснути (про взуття, одяг і т. ін.). Чобіт мулить ногу, подушка мулить в голову (Номис, 1864, № 11310); [Василпна Макарівна:] А чоботи, Митю, зовсім не муляють (Микола Зарудний, Антеї, 1961, 96);
+
 
−
// безос. Жабі ледве встигала за мною: у неї від шляхетних черевиків боляче муляло ноги, і, сердешна, ледве дибала (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 108);
+
==Сучасні словники==
−
// Торкаючись тіла, спричиняти біль; давити. Грудки муляли в босі ноги, а холодна земля обсипала ноги, неначе сніг (Нечуй-Левицький, II, 1956, 204); Усі швидко.. поснули, тільки Горпині не спалося: прокляті дошки в боки муляли (Любов Яновська, I, 1959, 334); * Образно. — Не хотілось нагадувати про це, та слово язик муляє (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 160).
+
Тлумачення слова у сучасних словниках
 +
 
 +
1. тільки 3 ос. Будучи тісним, терти, тиснути (про взуття, одяг і т. ін.). Чобіт мулить ногу, подушка мулить в голову (Номис, 1864, № 11310); [Василпна Макарівна:] А чоботи, Митю, зовсім не муляють (Микола Зарудний, Антеї, 1961, 96); // безос. Жабі ледве встигала за мною: у неї від шляхетних черевиків боляче муляло ноги, і, сердешна, ледве дибала (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 108);  
 +
 
 +
// Торкаючись тіла, спричиняти біль; давити. Грудки муляли в босі ноги, а холодна земля обсипала ноги, неначе сніг (Нечуй-Левицький, II, 1956, 204); Усі швидко.. поснули, тільки Горпині не спалося: прокляті дошки в боки муляли (Любов Яновська, I, 1959, 334); * Образно. — Не хотілось нагадувати про це, та слово язик муляє (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 160).
  
 
2. перен., розм. Не давати спокою, мучити, турбувати. — Коли чую, що маю що зробити, що можу чогось навчитися, то так мене щось усередині пече, так мене мулить (Іван Франко, II, 1950, 348); Тут журба йому душу муляє, а там його гордощі (Антін Крушельницький, Буденний хліб.., 1960, 82); От ніби й не трапилося нічого особливого, а щось муляє і муляє, і не можна зрозуміти, що ж це таке (Вадим Собко, Біле полум'я, 1952, 7); Піднесений настрій раптом спав, і десь в глибині свідомості досадно муляло трохи усвідомлення, що його поведінка в чомусь споріднювала його з Хлестаковим (Андрій Головко, II, 1957, 437).
 
2. перен., розм. Не давати спокою, мучити, турбувати. — Коли чую, що маю що зробити, що можу чогось навчитися, то так мене щось усередині пече, так мене мулить (Іван Франко, II, 1950, 348); Тут журба йому душу муляє, а там його гордощі (Антін Крушельницький, Буденний хліб.., 1960, 82); От ніби й не трапилося нічого особливого, а щось муляє і муляє, і не можна зрозуміти, що ж це таке (Вадим Собко, Біле полум'я, 1952, 7); Піднесений настрій раптом спав, і десь в глибині свідомості досадно муляло трохи усвідомлення, що його поведінка в чомусь споріднювала його з Хлестаковим (Андрій Головко, II, 1957, 437).
−
♦ Муляти (мулити) очі (око) — набридати, завдавати комусь прикрощів своєю присутністю (наявністю). Було чудо, що гуральня досі стояла. Тільки мулила очі. Скрізь по селах покінчили з панами, скрізь димились руїни, а тут — гуральня (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 85); На фасадах нових споруд не повинні з'являтися малохудожні твори: кераміка — матеріал довговічний, і кожна помилка мулятиме око впродовж багатьох років (Вітчизна, 12, 1965, 186).
+
♦ Муляти (мулити) очі (око) — набридати, завдавати комусь прикрощів своєю присутністю (наявністю). Було чудо, що гуральня досі стояла. Тільки мулила очі. Скрізь по селах покінчили з панами, скрізь димились руїни, а тут — гуральня (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 85); На фасадах нових споруд не повинні з'являтися малохудожні твори: кераміка — матеріал довговічний, і кожна помилка мулятиме око впродовж багатьох років (Вітчизна, 12, 1965, 186).
 +
 
 +
==Ілюстрації==
 +
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
 +
|- valign="top"
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:муляти1.jpg|x140px]]
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
 +
|}
 +
 
 +
==Медіа==
 +
 
 +
==Див. також==
 +
 
 +
==Джерела та література==
 +
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 825.
 +
 
 +
http://sum.in.ua/p/4/825/2
 +
 
 +
==Зовнішні посилання==
 +
 
 +
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет права та міжнародних відносин]]
  
−
**Джерела та Література**
+
[[Категорія:Слова 2019 року]]
−
*****Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 825.*****
+

Поточна версія на 00:56, 2 грудня 2019

Му́ляти, -ляю, -єш, гл. 1) = Мулити. Муляє чобіт. Щось муляє під коліном: я лап, і намацав каблучку. Г. Барв. 213. 2) — очима. Мигать глазами, то закрывать, то открывать глаза. Ходить та все муляє очима, все заплющає. Кіев. у. МУЛЯТИ, яю, яєш, рідше МУЛИТИ, лю, лиш, недок., перех. і без додатка.


Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

1. тільки 3 ос. Будучи тісним, терти, тиснути (про взуття, одяг і т. ін.). Чобіт мулить ногу, подушка мулить в голову (Номис, 1864, № 11310); [Василпна Макарівна:] А чоботи, Митю, зовсім не муляють (Микола Зарудний, Антеї, 1961, 96); // безос. Жабі ледве встигала за мною: у неї від шляхетних черевиків боляче муляло ноги, і, сердешна, ледве дибала (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 108);

// Торкаючись тіла, спричиняти біль; давити. Грудки муляли в босі ноги, а холодна земля обсипала ноги, неначе сніг (Нечуй-Левицький, II, 1956, 204); Усі швидко.. поснули, тільки Горпині не спалося: прокляті дошки в боки муляли (Любов Яновська, I, 1959, 334); * Образно. — Не хотілось нагадувати про це, та слово язик муляє (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 160).

2. перен., розм. Не давати спокою, мучити, турбувати. — Коли чую, що маю що зробити, що можу чогось навчитися, то так мене щось усередині пече, так мене мулить (Іван Франко, II, 1950, 348); Тут журба йому душу муляє, а там його гордощі (Антін Крушельницький, Буденний хліб.., 1960, 82); От ніби й не трапилося нічого особливого, а щось муляє і муляє, і не можна зрозуміти, що ж це таке (Вадим Собко, Біле полум'я, 1952, 7); Піднесений настрій раптом спав, і десь в глибині свідомості досадно муляло трохи усвідомлення, що його поведінка в чомусь споріднювала його з Хлестаковим (Андрій Головко, II, 1957, 437). 

♦ Муляти (мулити) очі (око) — набридати, завдавати комусь прикрощів своєю присутністю (наявністю). Було чудо, що гуральня досі стояла. Тільки мулила очі. Скрізь по селах покінчили з панами, скрізь димились руїни, а тут — гуральня (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 85); На фасадах нових споруд не повинні з'являтися малохудожні твори: кераміка — матеріал довговічний, і кожна помилка мулятиме око впродовж багатьох років (Вітчизна, 12, 1965, 186).

Ілюстрації

Муляти1.jpg Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png

Медіа

Див. також

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 825.

http://sum.in.ua/p/4/825/2

Зовнішні посилання

Отримано з https://wiki.kubg.edu.ua/index.php?title=Муляти&oldid=288373