Відмінності між версіями «Головний»

Поточна версія на 14:42, 1 грудня 2019

Головний, -а, -е. 1) Головной. Головка хустка. 2) Главный. Всі головні догмати нашої віри. Левиц. 3) Опасный, угрожающій смертью. Не ходи по болоту, там місце головне, не один уже наклав головою.

Сучасні словники

ГОЛОВНИ́Й, а́, е́.

• Прикм. до голова́ 1. Яків відчув, як поступово в нього затихає головний біль (Шиян, Гроза.., 1956, 281); // Признач. для голови. Заслала [мати] простинею,.. положила дві головні подушечки зверху (Мирний, І, 1954, 323); — Зняти головні убори! (Гончар, III, 1959, 210).

• Який рухається попереду чого-небудь; передній. І згадав він по дорозі, Що у головнім обозі Там у нього бранців много (Фр., XIII, 1954, 374); Він наказав усім чотирьом гарматам цілитися в головний танк (Перв., Атака.., 1946, 57).

• Найважливіший, основний, суттєвий. Писала мені Оксана Ст., що Маня має грати головну роль в моїй драмі… (Л. Укр., V, 1956, 201); Іван Іванович полював на.. барсука, білку та іншу тайгову дичину.. Але головною пристрастю було полювання на тигрів (Довж., І, 1958, 109); // у знач. ім. головне́, но́го, с. Як це часто буває в момент крайнього горя, її думки хапалися за стороннє, щоб забути головне (Гончар, III, 1959, 184).

Головне́ ре́чення, грам. — основне речення, яке має при собі залежні підрядні речення. Головне речення — основна в граматичному відношенні частина складнопідрядного речення, яка повністю або тільки частково зберігає структурні ознаки простого речення (Сл. лінгв. терм., 1957, 35).

Гра́ти головну́ скри́пку див. гра́ти2.

• у знач. вставн. сл. головне́. Уживається для вираження ставлення до висловлюваної думки або для вираження певної оцінки висловлюваного. [Психіатр:] Головне, не треба читати на ніч. Тоді, сподіваюсь, і безсоння мине (Л. Укр., II, 1951, 66).

Головни́м чи́ном — переважно, в основному, головно. Населення Запорізької Січі.. складалося головним чином з українських козаків ((Рильський, III, 1956, 16).

• Який перебуває в центрі чого-небудь або є центром чогось; центральний. З бічних вулиць і завулків все виїздили на головну вулицю нові грузовики (Кучер, Чорноморці, 1956, 46); Від головної пристані і десь аж до плавнів снує понад водою розтривожений людський мурашник (Гончар, Таврія.., 1957, 24).

• Який очолює що-небудь; старший над ким-небудь. До головного інженера ставився [Каринський], як старанний учень до вчителя (Шовк., Інженери, 1956, 21); // у знач. ім. головни́й, но́го, ч., розм. Той, хто очолює що-небудь. — Я сьогодні дзвонив у редакцію. Головного не було, десь у командировці (Кучер, Трудна любов, 1960, 389).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 112.

Словник синонімів

1. ГОЛОВНИ́Й (який має найбільше значення), НАЙГОЛОВНІ́ШИЙпідсил.,НАЙВАЖЛИВІ́ШИЙпідсил.,ОСНОВНИ́Й, ЧІ́ЛЬНИЙ, ПРОВІДНИ́Й, ПЕ́РШИЙ, НАЙПЕ́РШИЙпідсил.,ЩОНАЙПЕ́РШИЙпідсил.,ПЕРШОРЯ́ДНИЙ, ЦЕНТРА́ЛЬНИЙ, ФУНДАМЕНТА́ЛЬНИЙ, ГЕНЕРА́ЛЬНИЙ, МАГІСТРА́ЛЬНИЙ, СТРИЖНЕ́ВИЙ[СТРИЖНЬОВИ́Йрідше], КАРДИНА́ЛЬНИЙ, КЛЮЧОВИ́Й, СТАНОВИ́Йрідше,ПЕРЕ́ДНІЙрідше; ВИЗНАЧА́ЛЬНИЙ, ВИРІША́ЛЬНИЙ, ВИРІШНИ́Йрідше (від якого все залежить); КОНСТИТУТИ́ВНИЙ (який становить основу чого-небудь); ОСНОВОПОЛО́ЖНИЙ (який дає основу чому-небудь).
2. ГОЛОВНИ́Й (який міститься, перебуває в центрі чого-небудь), ЦЕНТРА́ЛЬНИЙ, ПАРА́ДНИЙ, ПАРАДО́ВИЙзаст. (про сходи, вхід і т. ін.)
3. ПЕРЕ́ДНІЙ (який стоїть, рухається тощо попереду інших), ПЕ́РШИЙ, ГОЛОВНИ́Й (який очолює колону, обоз і т. ін.); ПЕРЕДОВИ́Й, АВАНГА́РДНИЙ (перев. про сили воюючих сторін).
4. СУТЬ (найосновніше, найістотніше в кому-, чому-небудь), СУ́ТНІСТЬ, ЗМІСТ, СЕНС, ГОЛОВНЕ́, ПІДОСНО́ВА, ЯДРО, ПРИРО́ДА, ЗНА́ЧЕННЯ, СМИСЛрідше,ЗНАЧИ́МІСТЬкнижн.;ЄСТВО́книжн., КВІНТЕСЕ́НЦІЯкнижн.,РАЦІОНА́ЛЬНЕ ЗЕРНО́книжн.,СІЛЬ, ТОЛКзаст.;НУТРО́розм. (найістотніше в кому-небудь).

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання