|
|
| (не показані 2 проміжні версії цього учасника) |
| Рядок 1: |
Рядок 1: |
| | '''Нівець. '''Употребляется въ выраженіяхъ: 1) '''Пішло в нівець'''. Пошло прахомъ. ''Пішло ж твоє усе добро в нівець. ''Нп. 2) '''В нівець повернути'''. Обратить въ ничто. ''Жид, пан та німець усе повернуть у нівець. '' | | '''Нівець. '''Употребляется въ выраженіяхъ: 1) '''Пішло в нівець'''. Пошло прахомъ. ''Пішло ж твоє усе добро в нівець. ''Нп. 2) '''В нівець повернути'''. Обратить въ ничто. ''Жид, пан та німець усе повернуть у нівець. '' |
| | [[Категорія:Ні]] | | [[Категорія:Ні]] |
| − | ВІНЕ́ЦЬ, нця, ч. 1. рідко. Те саме, що віно́к 1. Достига під серп пшениця, Дожида дівчина Гриця Й барвінкового вінця (Фр., XII, 1953, 464); * Образно. Вони мовчки підходять до критого очеретом куреня, над яким лісова груша тримає чорний вінець гілок (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 230); // у знач. присл. вінце́м. Сонячне проміння ..золотило ясноволосі коси, вінцем покладені над висками [скронями] (Фр., III, 1950, 88).
| |
| − | ◊ Лавро́вий віне́ць — те саме, що Лавро́вий віно́к (див. віно́к). Мені чоло сьогодні квітчає Сей почесний лавровий вінець (Л. Укр., І, 1951, 348); Терно́вий віне́ць — те саме, що Терно́вий віно́к (див. віно́к). На страті, сестро мила, У терновому вінці Ти від ката опочила (Граб., І, 1959, 102).
| |
| | | | |
| − | 2. перен. Останній, найвищий ступінь чого-небудь. Вінцем наших перемог в освоєнні космосу є тріумфальний політ радянської людини на космічному кораблі навколо Землі (Наука.., 5, 1961, 6); Наша Батьківщина-мати Є миру і добра вінець! (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 52); // Про успішне завершення чого-небудь. — Нашому слову кінець, а ви зробіте нашому ділу вінець. Віддайте нашому князю куницю, вашу красную дівицю! (Кв.-Осн., II, 1956, 57).
| |
| | | | |
| − | 3. заст. Прикраса з золота, коштовного каміння, яку носили на голові. Вона була убрана в сріблясте легеньке убрання, а на голові блищав вінець з дорогих камінців (Н.-Лев., III, 1956, 295); [Пряха:] Щось довго вже не йде принцеса наша. [Ткаля:] Ще, значить, не скінчилися турніри, принцеса ж мусить бути до кінця, щоб найгіднішого надгородити [нагородити] своїм вінцем (Л. Укр., II, 1951, 190); * Образно. — Добрі діти батькам вінець, а злії — кінець, — зітхнула бабуся (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 36).
| + | ==Сучасні словники== |
| | | | |
| − | 4. Коштовний головний убір — знак високої влади (царської, королівської і т. ін.); корона. Збентежила ся річ Латина: Здавалось, близька зла година, На лисині трусивсь вінець (Котл., І, 1952, 275); [Ярослав:] А він чужих покликав королів І був ладен всю Русь пошматувати, Аби собі вінець князівський взяти (Коч., III, 1956, 72).
| |
| − |
| |
| − | 5. Корона, яку тримають над головами молодих під час обряду вінчання. Перед її очима встала найважніша хвилина в житті жінки, хвилина, коли вона стає під шлюбний вінець (Кобр., Вибр., 1954, 4); Кожній хочеться, щоб їй дружки.. весільних пісень проспівали,.. щоб в церкві на очах у всіх під золотим вінцем постояти (Григ., Вибр., 1959, 106).
| |
| − |
| |
| − | ◊ До вінця́ (під віне́ць) везти́ — везти до вінчання. [Зінька:] До вінця і від вінця везли мене одеревенілу!.. (Кроп., II, 1958, 37); Іти́ (піти́) до вінця́; Става́ти (ста́ти) під віне́ць — вінчатися. — Уперше ви приходили до мене радитись, Іване Семеновичу, коли небіжчиця.. тільки-но мала ото стати з вами під вінець? (Ю. Янов., І, 1958, 416); — Після великодня.. і до вінця підемо (Стельмах, І, 1962, 144).
| |
| − |
| |
| − | 6. Сяйво навколо сонця, місяця, окремих зірок. А сонце вже зникло, і там, де воно тільки що сяяло, ледве помітно мерехтів прозорий блакитнувато-зелений вінець (Тулуб, Людолови, II, 1957, 467); * У порівн. Пурпуром бралося небо й сяяв вінцем окрайок темної тучі над лісом (Коз., Вибр., 1947, 60).
| |
| − |
| |
| − | 7. буд. Горизонтальний ряд зрубу. При.. низькому стані грунтових вод житлові будівлі не піднімаються над землею, і тому перший вінець зрубу звичайно наполовину заглиблений у землю (Дерев. зодч. Укр., 1949, 19); // Горизонтальний ряд у будівлі, споруді, зроблений із будь-якого будівельного матеріалу. Стволи двох димарів.. з кожним вінцем укладеної цегли все вище підносилися над будовами (Вол., Озеро.., 1959, 3).
| |
| − |
| |
| − | 8. техн. Деталь, яка напресовується на яку-небудь іншу деталь. Для відповідальних і швидкохідних передач вінець роблять з фосфористої бронзи, а центральну частину — з чавуну (Практ. з машинозн., 1957, 201).
| |
| − |
| |
| − | віне́ць — корона, яку тримають над головами молодих під час обряду вінчання, а також сам цей обряд (звичайно відбувається у неділю); див. ще ца́рський віне́ць. Одчини ворітця до кінця, іде твоя сестриця до вінця (пісня); Як не любляться серця, не треба попа і вінця (приказка); фразеологізми: розчеса́ти косу́ до вінця́ — втратити дівоцтво; става́ти під віне́ць — вінчатися, одружуватися.
| |
| − | ==Сучасні словники==
| |
| − | Тлумачення слова у сучасних словниках
| |
| | ==Ілюстрації== | | ==Ілюстрації== |
| | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" |
