Відмінності між версіями «Каламутити»
(Створена сторінка: '''Каламутити, -мучу, -тиш, '''''гл. ''1) Мутить, возмущать. ''А що се ти, собачий сину, тут каламут...) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Каламутити, -мучу, -тиш, '''''гл. ''1) Мутить, возмущать. ''А що се ти, собачий сину, тут каламутиш берег мій? ''Гліб. 2) Смутить, смутьянить, возмущать людей. | '''Каламутити, -мучу, -тиш, '''''гл. ''1) Мутить, возмущать. ''А що се ти, собачий сину, тут каламутиш берег мій? ''Гліб. 2) Смутить, смутьянить, возмущать людей. | ||
[[Категорія:Ка]] | [[Категорія:Ка]] | ||
| + | |||
| + | ==Академічний тлумачний словник (1970—1980)== | ||
| + | |||
| + | '''КАЛАМУТИТИ ''' | ||
| + | 1. Робити каламутним, нечистим. — Нащо це ти, собачий сину, Тут каламутиш берег мій Та квапиш ніс поганий свій У чистую оцюю воду? (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 39); До самого вечора каламутили баграми воду на Пслі (Олесь Гончар, II, 1959, 226). | ||
| + | ♦ Каламутити воду [в криниці] — вносити неспокій, розлад; створювати безладдя. Аби до нас прийшла [Пилипиха], ..та й почне слова закидати, воду, як то кажуть, каламутити (Марко Вовчок, I, 1955, 184); — Ходять чутки, що в румунську дивізію, котра за нами стоїть, поналазили фашистські офіцери та й каламутять воду (Олесь Гончар, I, 1954, 187). | ||
| + | |||
| + | 2. також без додатка, перен. Викликати неспокій, незлагоду, незадоволення; баламутити (у 2 знач.). — Почне [Зінько] каламутити в громаді, почне коверзувати — може лиха наробити (Борис Грінченко, II, 1963, 320); Найбільше каламутив Муха Іван. Після синового арешту вже, здавалося, мав би зневіритись та й замовкнути, але з ним цього не сталося (Андрій Головко, II, 1957, 254); | ||
| + | // Підбурювати, бунтувати. Каламутить він людей, підбиває на різні неподобства, щоб ось у них, у нашого хазяїна.. млин забрати (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 120); | ||
| + | // Бентежити, хвилювати. Коли часом вибух гніву.. каламутив спокій, то лиш на хвилину (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 375); — Іди від мене, чоловіче, не каламуть до решти мою душу, бо вона й так ледве в тілі держиться (Михайло Стельмах, II, 1962, 112). | ||
| + | |||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 74. | ||
| + | |||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:ох72.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:ох71.jpg|x140px]] | ||
| + | |||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==Джерела та література== | ||
| + | http://sum.in.ua/s/kalamutyty | ||
| + | |||
| + | ==Зовнішні посилання== | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет права та міжнародних відносин]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2018 року]] | ||
Версія за 19:49, 30 листопада 2019
Каламутити, -мучу, -тиш, гл. 1) Мутить, возмущать. А що се ти, собачий сину, тут каламутиш берег мій? Гліб. 2) Смутить, смутьянить, возмущать людей.
Зміст
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
КАЛАМУТИТИ 1. Робити каламутним, нечистим. — Нащо це ти, собачий сину, Тут каламутиш берег мій Та квапиш ніс поганий свій У чистую оцюю воду? (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 39); До самого вечора каламутили баграми воду на Пслі (Олесь Гончар, II, 1959, 226). ♦ Каламутити воду [в криниці] — вносити неспокій, розлад; створювати безладдя. Аби до нас прийшла [Пилипиха], ..та й почне слова закидати, воду, як то кажуть, каламутити (Марко Вовчок, I, 1955, 184); — Ходять чутки, що в румунську дивізію, котра за нами стоїть, поналазили фашистські офіцери та й каламутять воду (Олесь Гончар, I, 1954, 187).
2. також без додатка, перен. Викликати неспокій, незлагоду, незадоволення; баламутити (у 2 знач.). — Почне [Зінько] каламутити в громаді, почне коверзувати — може лиха наробити (Борис Грінченко, II, 1963, 320); Найбільше каламутив Муха Іван. Після синового арешту вже, здавалося, мав би зневіритись та й замовкнути, але з ним цього не сталося (Андрій Головко, II, 1957, 254); // Підбурювати, бунтувати. Каламутить він людей, підбиває на різні неподобства, щоб ось у них, у нашого хазяїна.. млин забрати (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 120); // Бентежити, хвилювати. Коли часом вибух гніву.. каламутив спокій, то лиш на хвилину (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 375); — Іди від мене, чоловіче, не каламуть до решти мою душу, бо вона й так ледве в тілі держиться (Михайло Стельмах, II, 1962, 112).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 74.
Ілюстрації
|
x140px |
