Відмінності між версіями «Чтити»

Поточна версія на 17:59, 30 листопада 2019

Словник Грінченка

Чти́ти, чту, чтиш, гл. 1) = Шанувати 1. Та мене не чти, а святі икони почти. Лебед. у. 2) Величать. Як тепер тя звати, як тепер тя чтити. Гол.

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

1. Відчувати або виявляти глибоку повагу, пошану до когось, чогось; поважати. [Парвус:] Чесний батьку, громаду нашу я шаную щиро, але Руфіна в ній я ще не бачив і що він за людина — теж не знаю (Леся Українка, II, 1951, 410); В душі він пишається своєю матір'ю, йому втішно знати, що її шанують робітники (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 101); Усіма своїми почуттями Панас Саксаганський тягся до трудівників.. Він шанував цих простих людей, що своїми руками створюють всі багатства, що своєю працею могли б прикрасити всю землю... (Юхим Мартич, Повість про нар. артиста, 1954, 125);

// також у спол. із сл. повік, святої т. ін. Цінячи когось, вшановувати. Коли ти боронитимеш волю Й самостійність народу твого, Ми повік шанувать тебе будем І любити, як друга свого (Леся Українка, I, 1951, 361); Санька визначила, що перед нею людина добра, а не зла, що її треба поважати й шанувати (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 156); Кияни свято шанують героїв, які обороняли наше місто в грізному 1941 році, визволяли його від ворога в незабутньому 1943-му (Вечірній Київ, 6.X 1967, 5);

// чим і без додатка. Виконувати якісь церемоніальні дії, здійснювати певний ритуал, вшановуючи когось. Наливають молодій кварту горілки, ідуть молодого шанувать (Словник Грінченка); Старому Макусі дуже добре було: його і почитували, і шанували по-старосвітськи, і всього, чого забажає, усе йому й є (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 305);

// також із сл. глибоко. Надавати чомусь великого значення; цінити. Благаю бога, щоб смеркало, Бо на позорище ведуть Старого дурня муштровати [муштрувати]. Щоб знав, як волю шанувати, Щоб знав, що дурня всюди б'ють (Тарас Шевченко, II, 1963, 66); А Никанор Личков — він розумів і шанував Матвійове мовчання... (Леонід Первомайський, II, 1958, 202); Народ Радянської України глибоко шанує творчість геніального поета грузинського народу Шота Руставелі (Олександр Корнійчук, Разом із життям, 1950, 52); Сам Петрусь дружбу з Юрком шанував і пишався нею (Петро Дорошко, Не повтори.., 1968, 183);

// Цінячи, берегти. — Та ще й повдавались [дочки] в матір: усі чепурні, шанують одежу (Нечуй-Левицький, I, 1956, 121); — Треба шанувати сили, — мовив Стальський, поклавши на однім кріслі капелюх і ліску і сідаючи на друге (Іван Франко, VII, 1951, 197); Коли б вона, Катерина, мала свій родючий ґрунт, то шанувала б його і пестила (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1950, 37); Природу треба шанувати, берегти й множити її багатства (Знання та праця, 6, 1965, 3);

// розм. Брати до уваги; зважати на щось. Без вашого відому [відома] і згоди я не дозволю собі змінити щось у Вашому рукопису, бо й я признаю й шаную права автора (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 240); І до них я мовив грізно: «Та, а що се ви, панове! Чи забули шанувати Ваші власні постанови?» (Володимир Самійленко, I, 1958, 180).

• Прошу любити й шанувати, жарт. — усталена формула, яка вживається, коли знайомлять кого-небудь з кимось. [Круть:] Хто він? [Гриць:] Наш земляк. Отож прошу любить і шанувати (Олександр Підсуха, Жарти.., 1968, 35); Шанувати наказ (наказу, розказ, розказу), заст. — виконувати чиєсь розпорядження. Пан не дозволяв і на годинку кидати ліса [лісу], а підпанки пильнували, щоб лісник шанував панського розказу (Марко Вовчок, VI, 1956, 297); Шанувати пам'ять: а) згадуючи кого-небудь, виявляти чимось свою повагу, пошану. Діти оплакують іще свою маму, шанують її пам'ять, як святощі (Іван Франко, VI, 1951, 484); Людство шанує пам'ять багатьох великих історичних діячів, але шанує їх як діячів минулого, що належать своєму часові, своїй епосі (Комуніст України, 2, 1969, 80); б) вшановуючи кого-, що-небудь, відзначати пам'ятну дату, річницю, ювілей тощо. Чернігівське музикально-драматичне товариство.. вітає Вас, полтавці, у цей незабутній день, коли Ви шануєте пам'ять усім нам дорогого батька української поезії і драми [І. П. Котляревського] (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 247)).

2. Виявляти турботу, дбати про кого-небудь; піклуватися, доглядати. Минуло літо, після жнив Овес хазяїн змолотив І Шкапу ту, що вередує, Він і шанує, і годує (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 29); Був собі чоловік і жінка.. Послав їм господь на втіху одного тільки синка — Павлусем звали. Та вже ж і шанували, і пестували вони того одинчика! (Олекса Стороженко, I, 1957, 56);

// Ставитися з особливою повагою, ніжністю, виявляючи турботу, піклування (перев. про членів родини). — Ой рада б я Марусеньку За рідну прийняти, Та чи буде ж вона мене, Сину, шанувати? (Сто пісень для молоді, 1946, 215); Щира була в його [сина] душа до всіх! Батька й матір шанував і поважав — сказати. Старі тішаться та радуються своєю дитиною (Марко Вовчок, I, 1955, 49); Випроводжали в науку Юрка. З парубком поважно здоровкались статечні дядьки, оглядами його зі всіх боків, наказували шанувати батька-матір, не дерти носа перед людьми (Михайло Стельмах, II, 1962, 363);

// у сполуч. із. сл. себе. Дбати про себе, про своє здоров'я; берегтися. — Прощай, сину... прощай, моя дитино!.. Ша... ша-нуй... себе... (Панас Мирний, II, 1954, 116); Шануючи себе, ми повинні шанувати інших. Це — азбука, але ж і азбуку треба пам'ятати (Максим Рильський, Веч. розмови, 1964, 50).

3. чим і без додатка, розм.Пригощати когось, пропонувати поїсти й випити; частувати. Веселий господар Дем'ян Любив гостей на бесіду скликати. Він був багатший від усіх селян, Всього доволі мав, було чим шанувати (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 155); — Ганно, чого задумалась — шануй гостя дорогого. Край, насипай, частуй! (Марко Вовчок, VI, 1956, 287); Два роки щонеділі шанував я її чаєм, ласощами, дарував картинками (Любов Яновська, I, 1959, 324);

// Припрошувати випити або поїсти, пригощаючи, частуючи. — Ану, діду, ще, ану ще чарочку! — раз по раз гостинно шанувала діда Маруся (Степан Васильченко, II, 1959, 521).

Синоніми

1. БЕРЕГТИ́ (тримати що-небудь у належному стані, не давати витрачатися; турбуватися про цілість, непошкодженість чого-небудь), ЗБЕРІГА́ТИ, ГЛЯДІ́ТИ, ХОРОНИ́ТИ розм., СХОРОНЯ́ТИ розм.; ПРИБЕРІГА́ТИ (на майбутнє); ОБЕРІГА́ТИ, ШАНУВА́ТИ (берегти особливо пильно).

2.БЕРЕГТИ́СЯ (дбати про своє здоров’я, бути уважним до себе), БЕРЕГТИ́із сл. с е б е, СТЕРЕГТИ́СЯрідше, ГЛЯДІ́ТИСЯрозм.; ШАНУВА́ТИСЯ, ШАНУВА́ТИіз. сл. с е б е (берегти себе, дбати про себе). - Док.: поберегти́ся.

3.ПОВАЖА́ТИ кого, що (відчувати повагу, ставитися з повагою до когось, чогось), ШАНУВА́ТИ, УШАНО́ВУВАТИ [ВШАНО́ВУВАТИ], ЦІНИ́ТИ, ЦІНУВА́ТИ, ПОКЛОНЯ́ТИСЯ кому, чому, підсил., СХИЛЯ́ТИСЯ перед ким-чим, підсил., УКЛОНЯ́ТИСЯ[ВКЛОНЯ́ТИСЯ]перед ким-чим, підсил., ОБО́ЖНЮВАТИ підсил., ОБО́ЖУВАТИ підсил., ПРИЗНАВА́ТИ розм., МАТИ ЗГЛЯДЬ на кого-що, розм.,ПРА́ЗНУВАТИ розм., ПОЧИ́ТУВАТИ[ПОЧИТА́ТИ]книжн., БЛАГОГОВІ́ТИ перед ким, підсил. книжн., БОГОТВОРИ́ТИ підсил. книжн., ОБОГОТВОРЯ́ТИ підсил. рідко, НА́ВИДІТИ діал.

Ілюстрації

Медіа

Зовнішні посилання

• https://ukrainian_explanatory.academic.ru/197801/%D1%88%D0%B0%D0%BD%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8
• https://www.gotquestions.org/Ukrainian/Ukrainian-honor-father-mother.html