Відмінності між версіями «Чтити»
| Рядок 4: | Рядок 4: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
===Академічний тлумачний словник (1970—1980=== | ===Академічний тлумачний словник (1970—1980=== | ||
| − | 1. Відчувати або виявляти глибоку повагу, пошану до когось, чогось; поважати. [Парвус:] Чесний батьку, громаду нашу я шаную щиро, але Руфіна в ній я ще не бачив і що він за людина — теж не знаю (Леся Українка, II, 1951, 410); В душі він пишається своєю матір'ю, йому втішно знати, що її шанують робітники (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 101); Усіма своїми почуттями Панас Саксаганський тягся до трудівників.. Він шанував цих простих людей, що своїми руками створюють всі багатства, що своєю працею могли б прикрасити всю землю... (Юхим Мартич, Повість про нар. артиста, 1954, 125); | + | 1. '''Відчувати або виявляти глибоку повагу, пошану до когось, чогось; поважати.''' [Парвус:] Чесний батьку, громаду нашу я шаную щиро, але Руфіна в ній я ще не бачив і що він за людина — теж не знаю (Леся Українка, II, 1951, 410); В душі він пишається своєю матір'ю, йому втішно знати, що її шанують робітники (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 101); Усіма своїми почуттями Панас Саксаганський тягся до трудівників.. Він шанував цих простих людей, що своїми руками створюють всі багатства, що своєю працею могли б прикрасити всю землю... (Юхим Мартич, Повість про нар. артиста, 1954, 125); |
| − | //також у спол. із сл. повік, святої т. ін. Цінячи когось, вшановувати. Коли ти боронитимеш волю Й самостійність народу твого, Ми повік шанувать тебе будем І любити, як друга свого (Леся Українка, I, 1951, 361); Санька визначила, що перед нею людина добра, а не зла, що її треба поважати й шанувати (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 156); Кияни свято шанують героїв, які обороняли наше місто в грізному 1941 році, визволяли його від ворога в незабутньому 1943-му (Вечірній Київ, 6.X 1967, 5); | + | //також у спол. із сл. повік, святої т. ін. '''Цінячи когось, вшановувати.''' Коли ти боронитимеш волю Й самостійність народу твого, Ми повік шанувать тебе будем І любити, як друга свого (Леся Українка, I, 1951, 361); Санька визначила, що перед нею людина добра, а не зла, що її треба поважати й шанувати (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 156); Кияни свято шанують героїв, які обороняли наше місто в грізному 1941 році, визволяли його від ворога в незабутньому 1943-му (Вечірній Київ, 6.X 1967, 5); |
| − | // чим і без додатка. Виконувати якісь церемоніальні дії, здійснювати певний ритуал, вшановуючи когось. Наливають молодій кварту горілки, ідуть молодого шанувать (Словник Грінченка); Старому Макусі дуже добре було: його і почитували, і шанували по-старосвітськи, і всього, чого забажає, усе йому й є (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 305); | + | // чим і без додатка. '''Виконувати якісь церемоніальні дії, здійснювати певний ритуал, вшановуючи когось.''' Наливають молодій кварту горілки, ідуть молодого шанувать (Словник Грінченка); Старому Макусі дуже добре було: його і почитували, і шанували по-старосвітськи, і всього, чого забажає, усе йому й є (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 305); |
| − | // також із сл. глибоко. Надавати чомусь великого значення; цінити. Благаю бога, щоб смеркало, Бо на позорище ведуть Старого дурня муштровати [муштрувати]. Щоб знав, як волю шанувати, Щоб знав, що дурня всюди б'ють (Тарас Шевченко, II, 1963, 66); А Никанор Личков — він розумів і шанував Матвійове мовчання... (Леонід Первомайський, II, 1958, 202); Народ Радянської України глибоко шанує творчість геніального поета грузинського народу Шота Руставелі (Олександр Корнійчук, Разом із життям, 1950, 52); Сам Петрусь дружбу з Юрком шанував і пишався нею (Петро Дорошко, Не повтори.., 1968, 183); | + | // також із сл. глибоко. '''Надавати чомусь великого значення; цінити.''' Благаю бога, щоб смеркало, Бо на позорище ведуть Старого дурня муштровати [муштрувати]. Щоб знав, як волю шанувати, Щоб знав, що дурня всюди б'ють (Тарас Шевченко, II, 1963, 66); А Никанор Личков — він розумів і шанував Матвійове мовчання... (Леонід Первомайський, II, 1958, 202); Народ Радянської України глибоко шанує творчість геніального поета грузинського народу Шота Руставелі (Олександр Корнійчук, Разом із життям, 1950, 52); Сам Петрусь дружбу з Юрком шанував і пишався нею (Петро Дорошко, Не повтори.., 1968, 183); |
| − | // Цінячи, берегти. — Та ще й повдавались [дочки] в матір: усі чепурні, шанують одежу (Нечуй-Левицький, I, 1956, 121); — Треба шанувати сили, — мовив Стальський, поклавши на однім кріслі капелюх і ліску і сідаючи на друге (Іван Франко, VII, 1951, 197); Коли б вона, Катерина, мала свій родючий ґрунт, то шанувала б його і пестила (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1950, 37); Природу треба шанувати, берегти й множити її багатства (Знання та праця, 6, 1965, 3); | + | // '''Цінячи, берегти.''' — Та ще й повдавались [дочки] в матір: усі чепурні, шанують одежу (Нечуй-Левицький, I, 1956, 121); — Треба шанувати сили, — мовив Стальський, поклавши на однім кріслі капелюх і ліску і сідаючи на друге (Іван Франко, VII, 1951, 197); Коли б вона, Катерина, мала свій родючий ґрунт, то шанувала б його і пестила (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1950, 37); Природу треба шанувати, берегти й множити її багатства (Знання та праця, 6, 1965, 3); |
| − | // розм. Брати до уваги; зважати на щось. Без вашого відому [відома] і згоди я не дозволю собі змінити щось у Вашому рукопису, бо й я признаю й шаную права автора (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 240); І до них я мовив грізно: «Та, а що се ви, панове! Чи забули шанувати Ваші власні постанови?» (Володимир Самійленко, I, 1958, 180). | + | // розм. '''Брати до уваги; зважати на щось.''' Без вашого відому [відома] і згоди я не дозволю собі змінити щось у Вашому рукопису, бо й я признаю й шаную права автора (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 240); І до них я мовив грізно: «Та, а що се ви, панове! Чи забули шанувати Ваші власні постанови?» (Володимир Самійленко, I, 1958, 180). |
| − | * Прошу любити й шанувати, жарт. — усталена формула, яка вживається, коли знайомлять кого-небудь з кимось. [Круть:] Хто він? [Гриць:] Наш земляк. Отож прошу любить і шанувати (Олександр Підсуха, Жарти.., 1968, 35); Шанувати наказ (наказу, розказ, розказу), заст. — виконувати чиєсь розпорядження. Пан не дозволяв і на годинку кидати ліса [лісу], а підпанки пильнували, щоб лісник шанував панського розказу (Марко Вовчок, VI, 1956, 297); Шанувати пам'ять: а) згадуючи кого-небудь, виявляти чимось свою повагу, пошану. Діти оплакують іще свою маму, шанують її пам'ять, як святощі (Іван Франко, VI, 1951, 484); Людство шанує пам'ять багатьох великих історичних діячів, але шанує їх як діячів минулого, що належать своєму часові, своїй епосі (Комуніст України, 2, 1969, 80); б) вшановуючи кого-, що-небудь, відзначати пам'ятну дату, річницю, ювілей тощо. | + | * Прошу любити й шанувати, жарт. — усталена формула, яка вживається, коли знайомлять кого-небудь з кимось. [Круть:] Хто він? [Гриць:] Наш земляк. Отож прошу любить і шанувати (Олександр Підсуха, Жарти.., 1968, 35); Шанувати наказ (наказу, розказ, розказу), заст. — виконувати чиєсь розпорядження. Пан не дозволяв і на годинку кидати ліса [лісу], а підпанки пильнували, щоб лісник шанував панського розказу (Марко Вовчок, VI, 1956, 297); Шанувати пам'ять: а) згадуючи кого-небудь, виявляти чимось свою повагу, пошану. Діти оплакують іще свою маму, шанують її пам'ять, як святощі (Іван Франко, VI, 1951, 484); Людство шанує пам'ять багатьох великих історичних діячів, але шанує їх як діячів минулого, що належать своєму часові, своїй епосі (Комуніст України, 2, 1969, 80); б) вшановуючи кого-, що-небудь, відзначати пам'ятну дату, річницю, ювілей тощо. Чернігівське музикально-драматичне товариство.. вітає Вас, полтавці, у цей незабутній день, коли Ви шануєте пам'ять усім нам дорогого батька української поезії і драми [І. П. Котляревського] (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 247)). |
| − | 2. Виявляти турботу, дбати про кого-небудь; піклуватися, доглядати. Минуло літо, після жнив Овес хазяїн змолотив І Шкапу ту, що вередує, Він і шанує, і годує (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 29); Був собі чоловік і жінка.. Послав їм господь на втіху одного тільки синка — Павлусем звали. Та вже ж і шанували, і пестували вони того одинчика! (Олекса Стороженко, I, 1957, 56); | + | 2. '''Виявляти турботу, дбати про кого-небудь; піклуватися, доглядати.''' Минуло літо, після жнив Овес хазяїн змолотив І Шкапу ту, що вередує, Він і шанує, і годує (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 29); Був собі чоловік і жінка.. Послав їм господь на втіху одного тільки синка — Павлусем звали. Та вже ж і шанували, і пестували вони того одинчика! (Олекса Стороженко, I, 1957, 56); |
| − | // Ставитися з особливою повагою, ніжністю, виявляючи турботу, піклування (перев. про членів родини). — Ой рада б я Марусеньку За рідну прийняти, Та чи буде ж вона мене, Сину, шанувати? (Сто пісень для молоді, 1946, 215); Щира була в його [сина] душа до всіх! Батька й матір шанував і поважав — сказати. Старі тішаться та радуються своєю дитиною (Марко Вовчок, I, 1955, 49); Випроводжали в науку Юрка. З парубком поважно здоровкались статечні дядьки, оглядами його зі всіх боків, наказували шанувати батька-матір, не дерти носа перед людьми (Михайло Стельмах, II, 1962, 363); | + | // '''Ставитися з особливою повагою, ніжністю, виявляючи турботу, піклування (перев. про членів родини).''' — Ой рада б я Марусеньку За рідну прийняти, Та чи буде ж вона мене, Сину, шанувати? (Сто пісень для молоді, 1946, 215); Щира була в його [сина] душа до всіх! Батька й матір шанував і поважав — сказати. Старі тішаться та радуються своєю дитиною (Марко Вовчок, I, 1955, 49); Випроводжали в науку Юрка. З парубком поважно здоровкались статечні дядьки, оглядами його зі всіх боків, наказували шанувати батька-матір, не дерти носа перед людьми (Михайло Стельмах, II, 1962, 363); |
| − | // у сполуч. із. сл. себе. Дбати про себе, про своє здоров'я; берегтися. — Прощай, сину... прощай, моя дитино!.. Ша... ша-нуй... себе... (Панас Мирний, II, 1954, 116); Шануючи себе, ми повинні шанувати інших. Це — азбука, але ж і азбуку треба пам'ятати (Максим Рильський, Веч. розмови, 1964, 50). | + | // у сполуч. із. сл. себе. '''Дбати про себе, про своє здоров'я; берегтися.''' — Прощай, сину... прощай, моя дитино!.. Ша... ша-нуй... себе... (Панас Мирний, II, 1954, 116); Шануючи себе, ми повинні шанувати інших. Це — азбука, але ж і азбуку треба пам'ятати (Максим Рильський, Веч. розмови, 1964, 50). |
| − | 3. чим і без додатка, розм. Пригощати когось, пропонувати поїсти й випити; частувати. Веселий господар Дем'ян Любив гостей на бесіду скликати. Він був багатший від усіх селян, Всього доволі мав, було чим шанувати (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 155); — Ганно, чого задумалась — шануй гостя дорогого. Край, насипай, частуй! (Марко Вовчок, VI, 1956, 287); Два роки щонеділі шанував я її чаєм, ласощами, дарував картинками (Любов Яновська, I, 1959, 324); | + | 3. чим і без додатка, розм. '''Пригощати когось, пропонувати поїсти й випити; частувати. ''' Веселий господар Дем'ян Любив гостей на бесіду скликати. Він був багатший від усіх селян, Всього доволі мав, було чим шанувати (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 155); — Ганно, чого задумалась — шануй гостя дорогого. Край, насипай, частуй! (Марко Вовчок, VI, 1956, 287); Два роки щонеділі шанував я її чаєм, ласощами, дарував картинками (Любов Яновська, I, 1959, 324); |
// Припрошувати випити або поїсти, пригощаючи, частуючи. — Ану, діду, ще, ану ще чарочку! — раз по раз гостинно шанувала діда Маруся (Степан Васильченко, II, 1959, 521). | // Припрошувати випити або поїсти, пригощаючи, частуючи. — Ану, діду, ще, ану ще чарочку! — раз по раз гостинно шанувала діда Маруся (Степан Васильченко, II, 1959, 521). | ||
Версія за 17:32, 30 листопада 2019
Зміст
Словник Грінченка
Чти́ти, чту, чтиш, гл. 1) = Шанувати 1. Та мене не чти, а святі икони почти. Лебед. у. 2) Величать. Як тепер тя звати, як тепер тя чтити. Гол.
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник (1970—1980
1. Відчувати або виявляти глибоку повагу, пошану до когось, чогось; поважати. [Парвус:] Чесний батьку, громаду нашу я шаную щиро, але Руфіна в ній я ще не бачив і що він за людина — теж не знаю (Леся Українка, II, 1951, 410); В душі він пишається своєю матір'ю, йому втішно знати, що її шанують робітники (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 101); Усіма своїми почуттями Панас Саксаганський тягся до трудівників.. Він шанував цих простих людей, що своїми руками створюють всі багатства, що своєю працею могли б прикрасити всю землю... (Юхим Мартич, Повість про нар. артиста, 1954, 125);
//також у спол. із сл. повік, святої т. ін. Цінячи когось, вшановувати. Коли ти боронитимеш волю Й самостійність народу твого, Ми повік шанувать тебе будем І любити, як друга свого (Леся Українка, I, 1951, 361); Санька визначила, що перед нею людина добра, а не зла, що її треба поважати й шанувати (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 156); Кияни свято шанують героїв, які обороняли наше місто в грізному 1941 році, визволяли його від ворога в незабутньому 1943-му (Вечірній Київ, 6.X 1967, 5);
// чим і без додатка. Виконувати якісь церемоніальні дії, здійснювати певний ритуал, вшановуючи когось. Наливають молодій кварту горілки, ідуть молодого шанувать (Словник Грінченка); Старому Макусі дуже добре було: його і почитували, і шанували по-старосвітськи, і всього, чого забажає, усе йому й є (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 305);
// також із сл. глибоко. Надавати чомусь великого значення; цінити. Благаю бога, щоб смеркало, Бо на позорище ведуть Старого дурня муштровати [муштрувати]. Щоб знав, як волю шанувати, Щоб знав, що дурня всюди б'ють (Тарас Шевченко, II, 1963, 66); А Никанор Личков — він розумів і шанував Матвійове мовчання... (Леонід Первомайський, II, 1958, 202); Народ Радянської України глибоко шанує творчість геніального поета грузинського народу Шота Руставелі (Олександр Корнійчук, Разом із життям, 1950, 52); Сам Петрусь дружбу з Юрком шанував і пишався нею (Петро Дорошко, Не повтори.., 1968, 183);
// Цінячи, берегти. — Та ще й повдавались [дочки] в матір: усі чепурні, шанують одежу (Нечуй-Левицький, I, 1956, 121); — Треба шанувати сили, — мовив Стальський, поклавши на однім кріслі капелюх і ліску і сідаючи на друге (Іван Франко, VII, 1951, 197); Коли б вона, Катерина, мала свій родючий ґрунт, то шанувала б його і пестила (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1950, 37); Природу треба шанувати, берегти й множити її багатства (Знання та праця, 6, 1965, 3);
// розм. Брати до уваги; зважати на щось. Без вашого відому [відома] і згоди я не дозволю собі змінити щось у Вашому рукопису, бо й я признаю й шаную права автора (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 240); І до них я мовив грізно: «Та, а що се ви, панове! Чи забули шанувати Ваші власні постанови?» (Володимир Самійленко, I, 1958, 180).
- Прошу любити й шанувати, жарт. — усталена формула, яка вживається, коли знайомлять кого-небудь з кимось. [Круть:] Хто він? [Гриць:] Наш земляк. Отож прошу любить і шанувати (Олександр Підсуха, Жарти.., 1968, 35); Шанувати наказ (наказу, розказ, розказу), заст. — виконувати чиєсь розпорядження. Пан не дозволяв і на годинку кидати ліса [лісу], а підпанки пильнували, щоб лісник шанував панського розказу (Марко Вовчок, VI, 1956, 297); Шанувати пам'ять: а) згадуючи кого-небудь, виявляти чимось свою повагу, пошану. Діти оплакують іще свою маму, шанують її пам'ять, як святощі (Іван Франко, VI, 1951, 484); Людство шанує пам'ять багатьох великих історичних діячів, але шанує їх як діячів минулого, що належать своєму часові, своїй епосі (Комуніст України, 2, 1969, 80); б) вшановуючи кого-, що-небудь, відзначати пам'ятну дату, річницю, ювілей тощо. Чернігівське музикально-драматичне товариство.. вітає Вас, полтавці, у цей незабутній день, коли Ви шануєте пам'ять усім нам дорогого батька української поезії і драми [І. П. Котляревського] (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 247)).
2. Виявляти турботу, дбати про кого-небудь; піклуватися, доглядати. Минуло літо, після жнив Овес хазяїн змолотив І Шкапу ту, що вередує, Він і шанує, і годує (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 29); Був собі чоловік і жінка.. Послав їм господь на втіху одного тільки синка — Павлусем звали. Та вже ж і шанували, і пестували вони того одинчика! (Олекса Стороженко, I, 1957, 56);
// Ставитися з особливою повагою, ніжністю, виявляючи турботу, піклування (перев. про членів родини). — Ой рада б я Марусеньку За рідну прийняти, Та чи буде ж вона мене, Сину, шанувати? (Сто пісень для молоді, 1946, 215); Щира була в його [сина] душа до всіх! Батька й матір шанував і поважав — сказати. Старі тішаться та радуються своєю дитиною (Марко Вовчок, I, 1955, 49); Випроводжали в науку Юрка. З парубком поважно здоровкались статечні дядьки, оглядами його зі всіх боків, наказували шанувати батька-матір, не дерти носа перед людьми (Михайло Стельмах, II, 1962, 363);
// у сполуч. із. сл. себе. Дбати про себе, про своє здоров'я; берегтися. — Прощай, сину... прощай, моя дитино!.. Ша... ша-нуй... себе... (Панас Мирний, II, 1954, 116); Шануючи себе, ми повинні шанувати інших. Це — азбука, але ж і азбуку треба пам'ятати (Максим Рильський, Веч. розмови, 1964, 50).
3. чим і без додатка, розм. Пригощати когось, пропонувати поїсти й випити; частувати. Веселий господар Дем'ян Любив гостей на бесіду скликати. Він був багатший від усіх селян, Всього доволі мав, було чим шанувати (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 155); — Ганно, чого задумалась — шануй гостя дорогого. Край, насипай, частуй! (Марко Вовчок, VI, 1956, 287); Два роки щонеділі шанував я її чаєм, ласощами, дарував картинками (Любов Яновська, I, 1959, 324);
// Припрошувати випити або поїсти, пригощаючи, частуючи. — Ану, діду, ще, ану ще чарочку! — раз по раз гостинно шанувала діда Маруся (Степан Васильченко, II, 1959, 521).
Історична довідка
Про лікувальні властивості полину гіркого згадував Гіппократ у своїх працях. Більш розгорнуту характеристику надав Авіценна у «Каноні лікарської науки».
У середньовічному трактаті Одо з Мена відзначається здатність полину зміцнювати шлунок, полегшувати місячні, знімати біль у шлунку та проганяти глистів.
П. Седір у «Ботанічному словнику» рекомендує пити настій полину гіркого при лихоманці, запаленні печінки та селезінки, при слабкому травленні та глистах. Він же пропонує робити ванночки для ніг, щоб зняти втому.
У XIX–XX столітті спиртову настоянку полину гіркого застосовували при багатьох захворюваннях. Вона отримала назву «абсент» завдяки високому вмісту в полину сесквітерпенового актону абсинтіну. Полин гіркий додають в елітні вермути, щоб поліпшити або викликати апетит, прискорити перетравлювання їжі.
Додаткова інформація
Біологічні особливості
Багаторічні стрижнекореневі. Розмножується переважно насінням. Одна рослина може утворити до 150 тис. сім'янок, які добре проростають з поверхні ґрунту або з незначної глибини. Розмножується також частинами кореневища. Полин звичайний має пристосування до захисту від надмірного нагрівання і випаровування: опівдні, коли сонце найдужче припікає, його листки повертаються до сонця нижнім, повстистим боком, який добре відбиває надлишок світла.
Поширення
Поширений на всій території України, росте на полях, у садах, на городах, луках і пасовищах, у засмічених місцях, по берегах річок і водойм, у великій кількості на зволожених грунтах.
Заходи боротьби
У посівах стає злісним бур'яном, основним засобом боротьби з яким є додержання правил агротехніки. Ретельний обробіток ґрунту з різноглибинним підрізуванням коренів, які містять багато пластичних речовин; знищення бур'янів на посівах сільськогосподарських культур і необроблюваних землях.
Синоніми
1. Absinthium spicatum (Wulfen ex Jacq.) Baumg.
2. Artemisia affinis Hassk.
3. Artemisia coarctata Forselles
4. Artemisia javanica Pamp.
5. Artemisia officinalis Gaterau
6. Artemisia opulenta Pamp.
7. Artemisia samamisica Bess.
8. Artemisia superba Pampan.
Ілюстрації
|
|
|
Медіа
Джерела та література
- Товстуха Є. С. Фітотерапія / Є. С. Товстуха. — К.: Здоров'я, 1990. — 304 с., іл., 6,55 арк. іл.
- Мазнев Н. И. Травник / Н. И. Мазнев. — М.: ООО «Гамма Пресс 2000», 2001. — 512 с. с илл.
