Відмінності між версіями «Голити»

Версія за 16:59, 30 листопада 2019

Голити, -лю, -лиш, гл. 1) Брить. Багатого і серп голить, а убогого і бритва не хоче. Ном. № 1600. 2) Лоб голити. Брать въ солдаты. Прийшов указ лоби голить. Шевч. 591. Употребляется въ этомъ значеніи и только глаголъ съ дополненіемъ: в москалі. Прошу собі волі не дає і в москалі проклята не голить. Шевч. 417.

Сучасні словники

1. перех. Зрізувати під корінь волосся бритвою; брити. Всі запоріжці голили собі голови і зоставляли тільки.. одну чуприну (Олекса Стороженко, I, 1957, 265); Вуса й бороду він завжди голив, голову теж голив начисто (Олесь Донченко, Вибр., 1948, 221). ♦ Голити лоб (чуприну і т. ін.), іст. — забирати в солдати (до 1874 р. всім, кого призивали в царську армію, голили передню частину голови). Кажуть, що хтось-то підглядів, що як голили Костеві лоб, так буцімто в нього покотилися з очей дві слізки... (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 387); — Од цариці прийшов указ лоби голить (Тарас Шевченко, II, 1953, 52); Голити в москалі, іст. — те саме, що Голити лоб (чуприну і т. ін.). Ото ж і вивчився я, виріс, Прошу собі волі, — Не дає [пані]. І в москалі Проклята не голить (Тарас Шевченко, II, 1953, 63).

2. неперех., перен., розм. Влучно, гостро відповідати кому-небудь на щось. Вже Докія не змовчує більш Уляні, а на всі її лайливі слова так голить, наче бритвою (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 343).