Відмінності між версіями «Буркотати»
(Створена сторінка: '''Буркота́ти, -чу́, -чеш, буркоті́ти, -чу́, -ти́ш, '''''гл. ''1) Ворковать. ''Ой голубочок гуде, а г...) |
|||
| (не показано одну проміжну версію цього учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | + | БУРКОТАТИ, очу, очеш і БУРКОТІТИ, очу, оти́ш, недок. | |
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | БУРКОТАТИ, очу, очеш і БУРКОТІТИ, очу, оти́ш, недок. | ||
| + | |||
| + | 1. перех. і без додатка. Говорити тихо і невиразно. — Ви, діточки (до мене та до Катрі), не слухайте, що стара буркоче (Марко Вовчок, VI, 1956, 298); Край відчиненого вікна майстерні Мічурін, буркочучи, сідав до робочого столика лагодити годинника (Олександр Довженко, I, 1958, 412); Чоловічий голос щось буркотить та буркотить, а жіночий озветься словом та й пустить срібний сміх на дорогу (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 269); | ||
| + | // Говорити невиразно і сердито, висловлюючи невдоволення ким-, чим-небудь; бурчати. Буркотів [Щука] собі під ніс, лаючи козаків (Олекса Стороженко, I, 1957, 387); Олівець був короткий, списаний... Оксентій, буркочучи, послинив його (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 182). | ||
| + | |||
| + | 2. неперех. Утворювати одноманітні, приглушені, схожі на булькання звуки; дзюрчати (про річку, струмок і т. ін.). По шляху біжать жваві струмочки — крутяться, підстрибують, танцюють, весело про щось буркочуть (Степан Васильченко, I, 1959, 124); Приток води далеко десь рвав греблі, і хвилі буркотіли, розливаючись по долині (Олекса Стороженко, I, 1957, 359). | ||
| + | |||
| + | 3. неперех. Воркувати (про голубів). Голуб в'ється круг неї [принцеси] і буркоче (Леся Українка, II, 1951, 193); * Образно. Моя мила, милесенька, Голубка сивесенька, Усю нічку буркотала, Мені спать не давала (Павло Чубинський, V, 1874, 13). | ||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | [[Файл:Буркотіння.jpeg|міні|Буркотати]] | ||
| + | ==Медіа== | ||
| + | {{#ev:youtube|qRfKF8QUcu0}} | ||
| + | ==Див. також== | ||
| + | |||
| + | ==Джерела та література== | ||
| + | |||
| + | ==Зовнішні посилання== | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/підрозділ]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2018 року]] | ||
[[Категорія:Бу]] | [[Категорія:Бу]] | ||
Поточна версія на 17:01, 30 листопада 2019
БУРКОТАТИ, очу, очеш і БУРКОТІТИ, очу, оти́ш, недок.
Зміст
Сучасні словники
БУРКОТАТИ, очу, очеш і БУРКОТІТИ, очу, оти́ш, недок.
1. перех. і без додатка. Говорити тихо і невиразно. — Ви, діточки (до мене та до Катрі), не слухайте, що стара буркоче (Марко Вовчок, VI, 1956, 298); Край відчиненого вікна майстерні Мічурін, буркочучи, сідав до робочого столика лагодити годинника (Олександр Довженко, I, 1958, 412); Чоловічий голос щось буркотить та буркотить, а жіночий озветься словом та й пустить срібний сміх на дорогу (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 269); // Говорити невиразно і сердито, висловлюючи невдоволення ким-, чим-небудь; бурчати. Буркотів [Щука] собі під ніс, лаючи козаків (Олекса Стороженко, I, 1957, 387); Олівець був короткий, списаний... Оксентій, буркочучи, послинив його (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 182).
2. неперех. Утворювати одноманітні, приглушені, схожі на булькання звуки; дзюрчати (про річку, струмок і т. ін.). По шляху біжать жваві струмочки — крутяться, підстрибують, танцюють, весело про щось буркочуть (Степан Васильченко, I, 1959, 124); Приток води далеко десь рвав греблі, і хвилі буркотіли, розливаючись по долині (Олекса Стороженко, I, 1957, 359).
3. неперех. Воркувати (про голубів). Голуб в'ється круг неї [принцеси] і буркоче (Леся Українка, II, 1951, 193); * Образно. Моя мила, милесенька, Голубка сивесенька, Усю нічку буркотала, Мені спать не давала (Павло Чубинський, V, 1874, 13).
Ілюстрації
