Відмінності між версіями «Льониченько»

Поточна версія на 15:36, 30 листопада 2019

Льони́ченько, -ка, м. Ум. отъ льон.

Сучасні словники

ЛЬОН

(зменшено-пестливі — льоно́к, льоно́чок, льониче́нько) Од­норічна або багаторічна трав’янис­та технічна рослина, зі стебел якої добувають волокно, а з зерен — олію; також волокно, що виготов­ляється з цієї рослини; символ ді­вочої краси; одне з народних свят (3 червня) називається льоносі́йка; це найкращий час для висівання льону, проса та огірків; особливо намагалися «заплодити ниву» льоном, щедрий урожай якого забез­печував родину олією та полот­ном; посіваючи, приспівували русальську пісню: «А в льонку на клинку Висіла колиска на шнур­ку. — Колишіть же мене високо, Щоб було видно далеко. Ой де моя миленька походжає, Де шитими рукавами помахає»; збирання льо­ну має свої особливості, кажуть: «Льон не косять, не жнуть, а рвуть», тому брати (вибирати) льон означає збирати урожай цієї рос­лини (кажуть: «Брала дівка льон, та й забула пов’язати»); рослину, вибравши, в’яжуть у снопики і складають у копи (див. ба́бка 7) для просушування; льняний одяг здав­на цінувався; ще й досі одягти покійника в льняну сорочку — знак любові й поваги до небіжчика; у народнопісенній творчості льон асоціюється з дівоцтвом; дівчата сіють і ростять льон, а парубки його витоптують («Уродився льони­ченько, Унадився паниченько На вороному кониченьку Та й витоп­тав льон» — топтати (витопта­ти) льон означає тут «позбавляти (позбавити) дівочої невинності»); за народними уявленнями, льон асоціюється із волоссям; це відби­лося у весільних обрядах, де розчі­сування волосся з використанням льону мало значення для врожаю; на весіллі фігурувала коса із льону («див’я красота»), яку прийнято було спалювати, що мало, очевид­но, очисне значення; льон симво­лізував єднання молодих: і волосся буде шовковистим, і врожай льону буде на славу; використовувався в народній медицині — лікували ви­вихи компресами, «спалювали» рожу, підкурювали хворих «од віт­ру»; очевидно, був у давнину сим­волом побрання, бо вживаний в обрядових хороводних піснях: «Пахарі пахали чотирма сохами, П’ятою бороною: насіємо льону! Горю горювати! З ким мені сей льон брати?» (отже, дівчину непокоїть, з ким вона буде ділити ко­хання і родинну долю). Осот та лобода — для льону біда (приказка); Округи мене то жито половіє, а в житі купка льону голубо цвіте; то ячмінь колоситься (Марко Вовчок); Кидай, Петре, жито жати, йди до мене льонку брати (Б. Грінченко); Ой за гаєм, гаєм, Гаєм зелененьким, Ой там брала дівка Льоночок дріб­ненький (пісня); Уродився льони­ченько, унадився козаченько да ви­топтав льон (П. Чубинський)

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Джерела та література

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 343-344

Зовнішні посилання