Відмінності між версіями «Льониченько»
(→Сучасні словники) |
|||
| Рядок 3: | Рядок 3: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | + | ||
| + | '''ЛЬОН''' | ||
| + | |||
| + | (зменшено-пестливі — льоно́к, льоно́чок, '''''льониче́нько''''') | ||
| + | Однорічна або багаторічна трав’яниста технічна рослина, зі стебел якої добувають волокно, а з зерен — олію; | ||
| + | також волокно, що виготовляється з цієї рослини; | ||
| + | символ дівочої краси; | ||
| + | одне з народних свят (3 червня) називається льоносі́йка; | ||
| + | це найкращий час для висівання льону, проса та огірків; | ||
| + | особливо намагалися «заплодити ниву» льоном, щедрий урожай якого забезпечував родину олією та полотном; посіваючи, приспівували русальську пісню: «А в льонку на клинку Висіла колиска на шнурку. — Колишіть же мене високо, Щоб було видно далеко. Ой де моя миленька походжає, Де шитими рукавами помахає»; збирання льону має свої особливості, кажуть: «Льон не косять, не жнуть, а рвуть», тому брати (вибирати) льон означає збирати урожай цієї рослини (кажуть: «Брала дівка льон, та й забула пов’язати»); рослину, вибравши, в’яжуть у снопики і складають у копи (див. ба́бка 7) для просушування; льняний одяг здавна цінувався; ще й досі одягти покійника в льняну сорочку — знак любові й поваги до небіжчика; у народнопісенній творчості льон асоціюється з дівоцтвом; дівчата сіють і ростять льон, а парубки його витоптують («Уродився льониченько, Унадився паниченько На вороному кониченьку Та й витоптав льон» — топтати (витоптати) льон означає тут «позбавляти (позбавити) дівочої невинності»); за народними уявленнями, льон асоціюється із волоссям; це відбилося у весільних обрядах, де розчісування волосся з використанням льону мало значення для врожаю; на весіллі фігурувала коса із льону («див’я красота»), яку прийнято було спалювати, що мало, очевидно, очисне значення; льон символізував єднання молодих: і волосся буде шовковистим, і врожай льону буде на славу; використовувався в народній медицині — лікували вивихи компресами, «спалювали» рожу, підкурювали хворих «од вітру»; очевидно, був у давнину символом побрання, бо вживаний в обрядових хороводних піснях: «Пахарі пахали чотирма сохами, П’ятою бороною: насіємо льону! Горю горювати! З ким мені сей льон брати?» (отже, дівчину непокоїть, з ким вона буде ділити кохання і родинну долю). Осот та лобода — для льону біда (приказка); Округи мене то жито половіє, а в житі купка льону голубо цвіте; то ячмінь колоситься (Марко Вовчок); Кидай, Петре, жито жати, йди до мене льонку брати (Б. Грінченко); Ой за гаєм, гаєм, Гаєм зелененьким, Ой там брала дівка Льоночок дрібненький (пісня); Уродився льониченько, унадився козаченько да витоптав льон (П. Чубинський) | ||
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
Версія за 15:30, 30 листопада 2019
Льони́ченько, -ка, м. Ум. отъ льон.
Зміст
Сучасні словники
ЛЬОН
(зменшено-пестливі — льоно́к, льоно́чок, льониче́нько) Однорічна або багаторічна трав’яниста технічна рослина, зі стебел якої добувають волокно, а з зерен — олію; також волокно, що виготовляється з цієї рослини; символ дівочої краси; одне з народних свят (3 червня) називається льоносі́йка; це найкращий час для висівання льону, проса та огірків; особливо намагалися «заплодити ниву» льоном, щедрий урожай якого забезпечував родину олією та полотном; посіваючи, приспівували русальську пісню: «А в льонку на клинку Висіла колиска на шнурку. — Колишіть же мене високо, Щоб було видно далеко. Ой де моя миленька походжає, Де шитими рукавами помахає»; збирання льону має свої особливості, кажуть: «Льон не косять, не жнуть, а рвуть», тому брати (вибирати) льон означає збирати урожай цієї рослини (кажуть: «Брала дівка льон, та й забула пов’язати»); рослину, вибравши, в’яжуть у снопики і складають у копи (див. ба́бка 7) для просушування; льняний одяг здавна цінувався; ще й досі одягти покійника в льняну сорочку — знак любові й поваги до небіжчика; у народнопісенній творчості льон асоціюється з дівоцтвом; дівчата сіють і ростять льон, а парубки його витоптують («Уродився льониченько, Унадився паниченько На вороному кониченьку Та й витоптав льон» — топтати (витоптати) льон означає тут «позбавляти (позбавити) дівочої невинності»); за народними уявленнями, льон асоціюється із волоссям; це відбилося у весільних обрядах, де розчісування волосся з використанням льону мало значення для врожаю; на весіллі фігурувала коса із льону («див’я красота»), яку прийнято було спалювати, що мало, очевидно, очисне значення; льон символізував єднання молодих: і волосся буде шовковистим, і врожай льону буде на славу; використовувався в народній медицині — лікували вивихи компресами, «спалювали» рожу, підкурювали хворих «од вітру»; очевидно, був у давнину символом побрання, бо вживаний в обрядових хороводних піснях: «Пахарі пахали чотирма сохами, П’ятою бороною: насіємо льону! Горю горювати! З ким мені сей льон брати?» (отже, дівчину непокоїть, з ким вона буде ділити кохання і родинну долю). Осот та лобода — для льону біда (приказка); Округи мене то жито половіє, а в житі купка льону голубо цвіте; то ячмінь колоситься (Марко Вовчок); Кидай, Петре, жито жати, йди до мене льонку брати (Б. Грінченко); Ой за гаєм, гаєм, Гаєм зелененьким, Ой там брала дівка Льоночок дрібненький (пісня); Уродився льониченько, унадився козаченько да витоптав льон (П. Чубинський)
Ілюстрації
|
|
|
|
